Ми зібрали список термінів, які допоможуть вам бути більш обізнаними в темі дерев’яного мережива. І нам теж! Не факт, що ці знання коли-небудь стануть вам у пригоді, але хто його зна.
Словник архітектурних термінів
Часті запитання
Та частина України, де було багато лісів, традиційно будувала своє житло з дерева. Зокрема на Поліссі хати робили переважно зі зрубу. Вже далі на південь, де лісу було менше, в лісостеповій зоні, дерев’яні садиби змінювали мазанки. Згідно зі статистичними даними 1924 р., в Україні 50% хат були побудовані з дерева, 33 % — з глини, 6 % — з каменю. Тобто половина всіх хат були побудовані з дерева. Це території Київської, Чернігівської, Сумської областей, частини Житомирської області, а також Прикарпаття та Закарпаття. Здавна дерев’яні будинки прикрашали різьбленням, перетворюючи їх у справжній витвір мистецтва. Безумовно, усі прикордонні території зазнавали впливу сусідів, однак дерев'яні будинки з різьбленим оздобленням завжди були і досі лишаються невід'ємною частиною архітектурної традиції на великій частині території України.
Оскільки будівництво раніше було ледь не повністю обумовлене локальними матеріалами, найбільше дерев’яних будинків зустрічається на тій території України, де переважав ліс. Зрубні дерев’яні будинки, облицьовані шалівкою та оздоблені різьбленням, були найбільш характерними для північної частини Чернігівщини та Сумщини. На сьогодні у межах Чернігівської області найбільше дерев'яних будинків збереглося в обласному центрі, а також у Городні, Добрянці, Радулі, Сосниці, Семенівці, Сновську.
Будинків із зрубною дерев’яною основою в Чернігові насправді тисячі. Однак, якщо говорити про ті з них, яким пощастило бути оздобленими різьбленням, то тут лік іде на сотні. Серед них доречно виділити близько 40, які можна вважати перлинами місцевої архітектурної спадщини.
- Будинок Петуся (1890 р.) — вул. Успенська, 34
- Будинок Конашевича (XIX ст.) — вул. Мстиславська, 37
Переважна більшість орнаментів на чернігівських будинках мають рослинні мотиви. Нерідко трапляються солярні знаки та зооморфні мотиви. Рідше зустрічаються зображення музичних інструментів та поєднання базових геометричних фігур. На думку деяких дослідників, частині символів, представлених в оздобленні дерев'яних будинків, надавалося оберегове значення, однак ми не маємо переконливих доказів та авторитетних джерел, на які можна було б посилатися в цьому питанні, через давно перервану традицію дерев’яного будівництва.
Це будинки, зведені в одному місці, але з тих чи інших причин перевезені на нове місце розташування. У Чернігові є щонайменше два таких будинки. Один з них знаходиться за адресою Сосницька, 54, однак збудований він був у селі Сиделівка Ріпкінського району. У 1963 році будинок розібрали, перевезли до Чернігова та зібрали на його сьогоднішньому місці. Ще один будинок-переселенець знаходиться в районі під назвою Масани, куди свого часу перебрався з Білорусі.
Раніше найбільшою загрозою для дерев’яних будинків були пожежі. Сьогодні ж традиційні для Чернігова будинки зникають через байдужість власників, які не вбачають жодної цінності в історичному вигляді своїх осель, утеплюючи їх цеглою, пінопластом, сайдингом. Приклади розумного утеплення дерев’яних будинків без зміни їхнього зовнішнього вигляду в Чернігові є. Тому все залежить від обізнаності та бажання власників. Водночас багато старих будинків зникають через вплив забудовників, які викуповують землю для зведення висотної житлової забудови, отримуючи відповідні дозволи від міської влади, яка не виказує жодного зацікавлення у збереженні історичного вигляду нашого міста.
1. Будинок Молявка (поч. XX ст.) — вул. Коцюбинського, 39.
2. Будинок Свідерського (кін. XIX ст.) — вул. Шевченка, 54.
3. Будинок Спановського (XIX ст.) — вул. Київська, 14Б (колишня адреса — вул. Немировича-Данченка, 15).
4. Будинок Гозенпуда (XIX ст.) — вул. Гонча, 92.
5. Будинок Рацкевича (XIX–XX ст.) — вул. Ринкова, 7.
Джерело: Перелік пам’яток містобудування та архітектури місцевого значення м. Чернігова та області
Найстарішим збереженим дерев’яним будинком не лише в Чернігові, а й на території всієї Лівобережної України вважають будинок архімандрита Феодосія Углицького. Ця споруда була зведена на території Єлецького монастиря у 1688 році.
Більшість дерев’яних будинків фарбувалися суттєво пізніше року свого зведення, тому первісний вигляд будинків часто не передбачав жодних кольорів, окрім, власне, кольору деревини. Ймовірно, це було зумовлено високою вартістю фарб для більшості власників дерев’яних будинків. Водночас будинки заможних людей часто були картатими, поєднуючи на одному фасаді абсолютно неочікувані кольори (жовтий, червоний, фіолетовий), що можна помітити на збережених картинах кінця XIX – початку XX ст. У радянський час колірна гама більшості будинків була обмежена вузьким спектром доступних фарб, тому велика частина будинків була пофарбована у два кольори: багряно-червоний та темно-зелений.