Хоча точна дата зведення цього будинку по вулиці Стуса (донедавна вул. Чернишевського, а на момент побудови - вул. Воскресенській) лишається таємницею, відомо, що на межі 19 та 20 ст. тут жив Йозеф-Франц, або Йосип Францевич, Сікорський, який, ймовірно, і був першим власником садиби. Виходець з Королівства Польського, спадковий дворянин, статський радник Йосип Сікорський був одружений з донькою генерал-майора Андрія Петрова - Ольгою. Мав двох дітей: сина В'ячеслава та дочку Вікторію. Отримавши медичну освіту, служив військовим лікарем, та з народженням дітей вийшов у відставку й перебрався до Чернігова в 1870-х роках. Відомо, що, крім будинку на Воскресенській, Сікорським належав ще один дім.
Близько 20 років Йосип Сікорський, будучи перед тим ординатором Богоугодних закладів міста, обіймав посаду штатного лікаря Чернігівської духовної семінарії, полишивши цей пост лише 1894 року. З виходом у відставку розпочав практику приватного лікаря, здебільшого приймаючи пацієнтів вдома. Після його смерті влітку 1906 року будинок перейшов у власність до його сина. В'ячеслав Сікорський у шлюбі зі Стефанією Міхневич мав теж двох дітей - доньку Ольгу та сина Всеволода; з 1910 по 1916 роки обіймав посаду спершу гласного, а згодом - члена повітової земської управи.
Під час революційних подій сліди родини в Чернігові загубилися. У 1919 році Всеволод Сікорський емігрував. За кордоном закінчив розпочату ще до Першої світової війни юридичну освіту, був одружений із сестрою письменника В. Набокова - Оленою Сколарі. З 1939 року нащадки Сікорських проживають у Женеві.
Перший власник будинку був похований на Петропавлівському цвинтарі поруч з дружиною.
Оздоблення будинку досить розмаїте, включає набір пропильних полотен у піддашку, зведених під накладну дошку, різні варіації рослинного декору, обереги тощо. Полотна орнаментовано стилізованим рослинним мотивом з використанням декоративної пальмети; накладна дошка теж прикрашена пропильним орнаментом, що перекриває її згори. Фриз будинку оздоблено підзором із обточених півколом дошок; роль лобової дошки виконує орнамент "нитка життя", доповнений "грудами дощовими". Пілястри, що членують фасад на три частини, виділяючи окремо зони під двома фронтонами, декоровані дзеркально відображеним пропильним рослинним орнаментом, що підтримується складним набором візерунків у капітельній частині; переходи між пілястрами та лобовою дошкою додатково декоровані прорізним орнаментом на зразок волюти. Шість фасадних та одне бокове вікна споряджені розвинутим лобанем, який має подібне до фасаду тридільне членування: в центрі розміщено стилізований символ вісімки-безкінечності, крайні частини оформлено обереговим декором на зразок спрощеного кельтського хреста, який підтримується й орнаментацією центральних рушників на вершинах фронтонів. Сандрики виконані в формах ускладненого двома заломами "грецького" фронтона, в центрі кожного розміщено орнаментальну композицію на зразок вензеля чи монограми, карниз оторочено дрібним рядом "городків".
Восени 2021 року до проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" звернулося подружжя Рубіс, Ірина та Сергій, які придбали частину будинку та забажали власним коштом відновити оригінальний вигляд всього фасаду. Це стало справжнім викликом для нашої команди, адже лише видів мережива, які необхідно було відтворити, налічувалося 15 штук. Зокрема було повернуто з небуття втрачені раніше пропильні підзори усіх вікон та подовжені сережки в нижніх кутах обох фронтонів, які не збереглися у жодному екземплярі та були науково реконструйовані керівником проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" Станіславом Іващенком. Загалом завдяки наполегливій праці команди ДМЧ за підтримки кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" на будинку по Стуса 16 було відновлено близько 80 метрів різьблених елементів. Будинок було зачищено від старої фарби та пофарбовано у нові кольори - індиго, рожевий та білий. На момент зачистки будинок був коричневого кольору з зеленими віконними рамами, але раніше стіни, найімовірніше, були пофарбовані у зелений, а вікна у блакитний. Роботи з відновлення фасадів будинку були призупинені через військове вторгнення Російської Федерації до України та завершені у жовтні 2022 року.
Варто зазначити, що раніше вважалося, що у будинку не було парадного входу. Однак власник більшої частини будинку В'ячеслав, який мешкає у цьому будинку з раннього дитинства (приблизно з початку 50-х рр.), розповів, що будинок таки мав парадний вхід. Він був розташований на місці крайнього правого фасадного вікна та був закладений ЖЕКом у ще у радянський час, коли в будинку облаштовували санвузол. Зі слів діда Слави, на місце колишнього входу була вмонтована різьблена віконна рама з лівого торцевого вікна, аби нове вікно не відрізнялося від решти вікон. Його місце у торці, у свою чергу, зайняла максимально проста віконна рама. Під час "реставраційних" робіт 2021-2022 років на ліве торцеве вікно було додано різьблений сандрик. Окрім того, на правий край фасаду було додано два елементи пілястри, яких не було в оригінальному оздобленні. Таке рішення було прийняте для візуального збалансування фасаду та підкреслення його секційності.
