Wszystkie miasta i wsie
294 zdjęć
Wszystkie miasta i wsie
294 zdjęć
Wszystkie miasta i wsie
294 zdjęć
Chernihiv
203 zdjęć
Gorodnya
26 zdjęć
Lubecz
13 zdjęć
Kuvechychi
1 zdjęć
Stary Bilous
1 zdjęć
Oster
5 zdjęć
Sedniw
11 zdjęć
Grzybowa Rudnia
12 zdjęć
Oliesznia
11 zdjęć
Kozielec
3 zdjęć
Koriukiwka
1 zdjęć
Kuczyniwka
1 zdjęć
Nowogród Siewierski
2 zdjęć
Pryłuki
1 zdjęć
Lowyń
1 zdjęć
Baturyn
2 zdjęć
Вул. К. Станіславського 11
Вул. Михайлофедорівська 5
Ul. Piatnycka 77
Ul. Mstyslawska 61
Вул. Зелена 15
Вул. Київська 12
Вул. 1-го Травня 49
Вул. Воскресенська 9
Вул. Реміснича 6/14
Пров. Марковича 4
Вул. В. Стуса 16
Вул. Київська 14Б
Вул. Гонча 42
Вул. Земська 1
Вул. Л. Толстого 18
Вул. Зелена 28
Ul. Andrijiwska 17/2
Вул. М. Коцюбинського 39
Вул. О. Білевич 10
Проспект Миру 74
Цей надзвичайно привабливий будинок налічує більше 100 років. За одними даними, він був збудований у 1900 році. За іншими, - не пізніше, ніж 1900 рік. Таким чином, можна стверджувати, що будинок на Станіславського, 11 був споруджений на зламі століть.
Зі слів одного з його сьогоднішніх мешканців, Беспалого Віталія Миколайовича, першим відомим власником будівлі був лікар на прізвище Соловйов, який продав цей будинок прадіду Віталія Миколайовича. З тих пір будинок перебував у власності однієї родини, яка згодом продала його частину ще одній сім'ї.
Цей дерев'яний красень має досить незвичну оздобу, зокрема унікальні для Чернігова віконні сандрики та пілястри. Водночас різьблений декор під карнизом є досить розповсюдженим.
Строгі, прямі пілястри прикрашені різьбою, представленою поєднанням різних, досить дивних геометричних форм. Її центром є незвичний солярний символ з багатократним повторенням оберненого всередину орнаменту “груди дощові”. Капітельна частина пілястр прикрашена солярним символом у формі колеса.
Віконні сандрики теж мають непросту композицію. У ній поєднується масивна поличка, підшита знизу підзором з мотивом лілії, та рядочок «сухариків». Навершям слугує виразний рослинний орнамент, який, як і своєрідні пілястри, зустрічається лише на цьому будинку.
Карниз сформовано з підзорника у формах декоративної рожаниці з елементом лілії, перекритого рядом орнаменту, що поєднує тематику води та рослин.
Будинок на Станіславського, 11 став четвертим старовинним будинком, різьблене оздоблення якого було відновлено командою проект "Дерев'яне мереживо Чернігова". Усі нові елементи різьблення були виготовлені доцентом кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" Бойком Сергієм Васильовичем. Безпосередні роботи над будинком проводилися наприкінці квітня 2021 року. У результаті п'яти толок будинок був частково зачищений від старої, полущеної фарби, відреставровані дві пілястри, замінені два ряди оздоблення карнизу на відрізку у 7 метрів, а також навершя трьох вікон.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного різьблення обидва фасади були пофарбовані у нові кольори. Варто зазначити, що Станіславського, 11 став першим будинком, де нам вдалося домовитися з усіма власниками щодо використання єдиної колірної схеми. Завдяки цьому будинок знову отримав цілісний вигляд.
Вул. К. Станіславського 11, Chernihiv
Вул. К. Станіславського 11, Chernihiv
OpisЦей надзвичайно привабливий будинок налічує більше 100 років. За одними даними, він був збудований у 1900 році. За іншими, - не пізніше, ніж 1900 рік. Таким чином, можна стверджувати, що будинок на Станіславського, 11 був споруджений на зламі століть.
Зі слів одного з його сьогоднішніх мешканців, Беспалого Віталія Миколайовича, першим відомим власником будівлі був лікар на прізвище Соловйов, який продав цей будинок прадіду Віталія Миколайовича. З тих пір будинок перебував у власності однієї родини, яка згодом продала його частину ще одній сім'ї.
Цей дерев'яний красень має досить незвичну оздобу, зокрема унікальні для Чернігова віконні сандрики та пілястри. Водночас різьблений декор під карнизом є досить розповсюдженим.
Строгі, прямі пілястри прикрашені різьбою, представленою поєднанням різних, досить дивних геометричних форм. Її центром є незвичний солярний символ з багатократним повторенням оберненого всередину орнаменту “груди дощові”. Капітельна частина пілястр прикрашена солярним символом у формі колеса.
Віконні сандрики теж мають непросту композицію. У ній поєднується масивна поличка, підшита знизу підзором з мотивом лілії, та рядочок «сухариків». Навершям слугує виразний рослинний орнамент, який, як і своєрідні пілястри, зустрічається лише на цьому будинку.
Карниз сформовано з підзорника у формах декоративної рожаниці з елементом лілії, перекритого рядом орнаменту, що поєднує тематику води та рослин.
Будинок на Станіславського, 11 став четвертим старовинним будинком, різьблене оздоблення якого було відновлено командою проект "Дерев'яне мереживо Чернігова". Усі нові елементи різьблення були виготовлені доцентом кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" Бойком Сергієм Васильовичем. Безпосередні роботи над будинком проводилися наприкінці квітня 2021 року. У результаті п'яти толок будинок був частково зачищений від старої, полущеної фарби, відреставровані дві пілястри, замінені два ряди оздоблення карнизу на відрізку у 7 метрів, а також навершя трьох вікон.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного різьблення обидва фасади були пофарбовані у нові кольори. Варто зазначити, що Станіславського, 11 став першим будинком, де нам вдалося домовитися з усіма власниками щодо використання єдиної колірної схеми. Завдяки цьому будинок знову отримав цілісний вигляд.
Цей ошатний будиночок приємного бірюзового кольору без сумніву є окрасою історичного Застриження. Розташований на старовинній вулиці Михайлофедорівській, він втілює у своєму опорядженні найкращі прийоми дерев'яного зодчества старого Чернігова.
Відкритий чотиривіконний фасад з виходом на вулицю візуально розділений на дві нерівні частини. Повздовжні пілястри, якими фланковано фасад, прикрашені плетеним орнаментом, що вивершений пальметами - елементами у формі стилізованих листочків пальми, іноді аканта чи лавру. Вгорі пілястри перекриті невеликими симпатичними коронами. Карниз складається з ряду вертикальних фігурно оброблених дошок, так званих рушників, підшитих під горизонтальну вінцеву дошку, яка повторює орнамент корон. Фриз оздоблено вигадливим витим мотивом, стилізованою вісімкою - символом нескінченності.
Найбільш цікавим те, що для оформлення віконної лиштви майстри виготовили різьблені підзорники: полички над вікнами неначе вкриті мережаною скатертиною, яка дбайливо огортає вікно. Підсилюється цей ефект невеличкими гнутими консолями та дрібним орнаментом нижче підвіконь.
Двері - особлива гордість, адже збережені в оригінальному вигляді й досі виконують свої прямі функції, що для більшості будинків міста з виходами на вулицю вже давно є винятком. Дверні полотна оформлені так званим діамантовим рустом і своїм виглядом переносять подорожнього в епоху старого Чернігова - міста гостинного й охочого до дружніх відвідин. Оригінальний кований дашок над ґанком доповнює вигадливе мереживо не менш вишуканою кованою оздобою.
Серед безлічі імен козацьких, дворянських та міщанських родин, які свого часу населяли цю частину міста, складно виділити якесь одне ім'я, ім'я вірогідного власника. Проте існує думка, що будиночок міг належати старовинній і дуже відомій у Чернігові родині Єньків.
Вул. Михайлофедорівська 5, Chernihiv
Вул. Михайлофедорівська 5, Chernihiv
OpisЦей ошатний будиночок приємного бірюзового кольору без сумніву є окрасою історичного Застриження. Розташований на старовинній вулиці Михайлофедорівській, він втілює у своєму опорядженні найкращі прийоми дерев'яного зодчества старого Чернігова.
Відкритий чотиривіконний фасад з виходом на вулицю візуально розділений на дві нерівні частини. Повздовжні пілястри, якими фланковано фасад, прикрашені плетеним орнаментом, що вивершений пальметами - елементами у формі стилізованих листочків пальми, іноді аканта чи лавру. Вгорі пілястри перекриті невеликими симпатичними коронами. Карниз складається з ряду вертикальних фігурно оброблених дошок, так званих рушників, підшитих під горизонтальну вінцеву дошку, яка повторює орнамент корон. Фриз оздоблено вигадливим витим мотивом, стилізованою вісімкою - символом нескінченності.
Найбільш цікавим те, що для оформлення віконної лиштви майстри виготовили різьблені підзорники: полички над вікнами неначе вкриті мережаною скатертиною, яка дбайливо огортає вікно. Підсилюється цей ефект невеличкими гнутими консолями та дрібним орнаментом нижче підвіконь.
Двері - особлива гордість, адже збережені в оригінальному вигляді й досі виконують свої прямі функції, що для більшості будинків міста з виходами на вулицю вже давно є винятком. Дверні полотна оформлені так званим діамантовим рустом і своїм виглядом переносять подорожнього в епоху старого Чернігова - міста гостинного й охочого до дружніх відвідин. Оригінальний кований дашок над ґанком доповнює вигадливе мереживо не менш вишуканою кованою оздобою.
Серед безлічі імен козацьких, дворянських та міщанських родин, які свого часу населяли цю частину міста, складно виділити якесь одне ім'я, ім'я вірогідного власника. Проте існує думка, що будиночок міг належати старовинній і дуже відомій у Чернігові родині Єньків.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Ul. Piatnycka 77, Chernihiv
Ul. Piatnycka 77, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Ul. Mstyslawska 61, Chernihiv
Ul. Mstyslawska 61, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Ви споглядаєте будинок, який на початку 20 ст., найімовірніше, належав генералу Адольфу Лессеру. До виходу у відставку генерал командував 16-м стрілецьким полком, мав сім орденів. Цікаво, що Лессер був лютеранином, що для Чернігова було рідкістю. Генерал був одружений, проте дітей родина не мала. Дружина Адольфа Лессера, Єлизавета Олександрівна, померла у 1910 році, а от дата смерті її чоловіка невідома. Генерал помер невдовзі після 1918 року. Могили подружжя можна знайти на Петропавлівському кладовищі.
Будинок на Зеленій став першим дерев'яним будинком Чернігова, мереживний фасад якого був відновлений силами нашого проекту. Погоджені з господарями реставраційні роботи здійснювалися у співпраці з кафедрою технологій машинобудування та деревообробки НУ «Чернігівська політехніка». Оприлюднена у травні 2020 року ініціатива швидко отримала підтримку серед прихильників проекту. Проект фінансувався шляхом спільнокошту, до якого долучилися близько 40 благодійників. Зібрані гроші були витрачені на купівлю усіх необхідних матеріалів.
Найбільше часу пішло на виготовлення нового дерев'яного різьблення, яке мало замінити поламані та втрачені елементи декору. Основна частина нового мережива, зокрема 33 рушники та дві пілястри, були вирізані Сергієм Васильовичем Бойком, доцентом кафедри, за допомогою станка ЧПК. Решта елементів, серед яких кілька метрів різьблених карнизних дошок та втрачені частини збережених пілястр, були виготовлені вручну нами.
На самому ж об'єкті роботи велися два дні: 7 та 28 червня. 7 червня ми демонтували увесь карниз, перебрали зняті «рушники», пофарбували вцілілі одиниці, поламані ж замінили на вже готові нові. Тоді ж пофарбували усю верхню частину будинку у колір основної частини (річ у тім, що за кілька місяців до того будинок змінив свій колір, але верх лишався недофарбованим).
Окрім завершення карнизу, другий день робіт був здебільшого присвячений монтажу нових пілястр та приведенню до оригінального вигляду однієї з двох збережених. На жаль, крайню праву пілястру відновити не вдалося, адже сім'я, яка проживає у тій частині будинку, не дала на це дозволу. Усі пілястри були пофарбовані у колір слонової кістки, колір вікон. Завдяки прекрасному поєднанню нових кольорів, коричневого та "білого", будинок на Зеленій одразу отримав прізвисько "шоколадний".
На червень 2020 року будинок перебуває у власності трьох сімей.
Вул. Зелена 15, Chernihiv
Вул. Зелена 15, Chernihiv
OpisВи споглядаєте будинок, який на початку 20 ст., найімовірніше, належав генералу Адольфу Лессеру. До виходу у відставку генерал командував 16-м стрілецьким полком, мав сім орденів. Цікаво, що Лессер був лютеранином, що для Чернігова було рідкістю. Генерал був одружений, проте дітей родина не мала. Дружина Адольфа Лессера, Єлизавета Олександрівна, померла у 1910 році, а от дата смерті її чоловіка невідома. Генерал помер невдовзі після 1918 року. Могили подружжя можна знайти на Петропавлівському кладовищі.
Будинок на Зеленій став першим дерев'яним будинком Чернігова, мереживний фасад якого був відновлений силами нашого проекту. Погоджені з господарями реставраційні роботи здійснювалися у співпраці з кафедрою технологій машинобудування та деревообробки НУ «Чернігівська політехніка». Оприлюднена у травні 2020 року ініціатива швидко отримала підтримку серед прихильників проекту. Проект фінансувався шляхом спільнокошту, до якого долучилися близько 40 благодійників. Зібрані гроші були витрачені на купівлю усіх необхідних матеріалів.
Найбільше часу пішло на виготовлення нового дерев'яного різьблення, яке мало замінити поламані та втрачені елементи декору. Основна частина нового мережива, зокрема 33 рушники та дві пілястри, були вирізані Сергієм Васильовичем Бойком, доцентом кафедри, за допомогою станка ЧПК. Решта елементів, серед яких кілька метрів різьблених карнизних дошок та втрачені частини збережених пілястр, були виготовлені вручну нами.
На самому ж об'єкті роботи велися два дні: 7 та 28 червня. 7 червня ми демонтували увесь карниз, перебрали зняті «рушники», пофарбували вцілілі одиниці, поламані ж замінили на вже готові нові. Тоді ж пофарбували усю верхню частину будинку у колір основної частини (річ у тім, що за кілька місяців до того будинок змінив свій колір, але верх лишався недофарбованим).
Окрім завершення карнизу, другий день робіт був здебільшого присвячений монтажу нових пілястр та приведенню до оригінального вигляду однієї з двох збережених. На жаль, крайню праву пілястру відновити не вдалося, адже сім'я, яка проживає у тій частині будинку, не дала на це дозволу. Усі пілястри були пофарбовані у колір слонової кістки, колір вікон. Завдяки прекрасному поєднанню нових кольорів, коричневого та "білого", будинок на Зеленій одразу отримав прізвисько "шоколадний".
На червень 2020 року будинок перебуває у власності трьох сімей.
Ця розкішно оздоблена різьбленням споруда, зведена близько 1878 року, відома кожному чернігівцю. На сьогодні немає документально підтвердженої інформації про перших власників будинку. Разом з тим, у Списку домовласників міста Чернігова за 1908 рік вказується, що на вулиці Київській власник будинку — дружина священика Євлампія Андріївна Митькевич.
Відомий краєзнавець і архітектор Андрій Антонович Карнабед писав, що, за свідченням старожила Лозовського, цей комплекс будинків належав священику Митькевичу — родичу відомого у Чернігові художника і педагога Митькевича Леоніда Івановича. “Але могла ця садиба належати також і Михайлу Андріановичу Митькевичу, син якого до Великої Вітчизняної війни працював у відділі землеустрою облвиконкому”.
За словами того ж Карнабеда, будинок був частиною колишнього садибного комплексу, до якого також входив близький за розмірами і композицією будинок № 14, розміщений лівіше — на схід, а також флігель в глибині садиби між вказаними двома будинками. Архітектурний комплекс зберігся повністю до початку війни, але у серпні 1941 року від німецьких бомбардувань згорів флігель. Два будинки, які збереглися (№ 12 та № 14), використовувались по-різному. Будинок під номером 12 до 1984 року слугував у якості дитячого садка, а потім був переданий Чернігівській обласній організації художників. Будинок під номером 14 до 1985 року використовувався як житловий будинок, а потім був знесений.
Будинок під номером 12 дожив до наших днів. З 2013 року його займає ресторан, власники якого одразу ж подбали про відновлення будинку. Кілька років це був один з небагатьох дерев'яних маєтків Чернігова, що перебували у прекрасному стані. Однак, у 2018 році, попри статус пам'ятки, власники закладу відрізали тильну половину будинку, звівши на її місці недолугу двоповерхову прибудову.
Вул. Київська 12, Chernihiv
Вул. Київська 12, Chernihiv
OpisЦя розкішно оздоблена різьбленням споруда, зведена близько 1878 року, відома кожному чернігівцю. На сьогодні немає документально підтвердженої інформації про перших власників будинку. Разом з тим, у Списку домовласників міста Чернігова за 1908 рік вказується, що на вулиці Київській власник будинку — дружина священика Євлампія Андріївна Митькевич.
Відомий краєзнавець і архітектор Андрій Антонович Карнабед писав, що, за свідченням старожила Лозовського, цей комплекс будинків належав священику Митькевичу — родичу відомого у Чернігові художника і педагога Митькевича Леоніда Івановича. “Але могла ця садиба належати також і Михайлу Андріановичу Митькевичу, син якого до Великої Вітчизняної війни працював у відділі землеустрою облвиконкому”.
За словами того ж Карнабеда, будинок був частиною колишнього садибного комплексу, до якого також входив близький за розмірами і композицією будинок № 14, розміщений лівіше — на схід, а також флігель в глибині садиби між вказаними двома будинками. Архітектурний комплекс зберігся повністю до початку війни, але у серпні 1941 року від німецьких бомбардувань згорів флігель. Два будинки, які збереглися (№ 12 та № 14), використовувались по-різному. Будинок під номером 12 до 1984 року слугував у якості дитячого садка, а потім був переданий Чернігівській обласній організації художників. Будинок під номером 14 до 1985 року використовувався як житловий будинок, а потім був знесений.
Будинок під номером 12 дожив до наших днів. З 2013 року його займає ресторан, власники якого одразу ж подбали про відновлення будинку. Кілька років це був один з небагатьох дерев'яних маєтків Чернігова, що перебували у прекрасному стані. Однак, у 2018 році, попри статус пам'ятки, власники закладу відрізали тильну половину будинку, звівши на її місці недолугу двоповерхову прибудову.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Вул. 1-го Травня 49, Chernihiv
Вул. 1-го Травня 49, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Вул. Воскресенська 9, Chernihiv
Вул. Воскресенська 9, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Вул. Реміснича 6/14, Chernihiv
Вул. Реміснича 6/14, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Пров. Марковича 4, Chernihiv
Пров. Марковича 4, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Хоча точна дата зведення цього будинку по вулиці Стуса (донедавна вул. Чернишевського, а на момент побудови - вул. Воскресенській) лишається таємницею, відомо, що на межі 19 та 20 ст. тут жив Йозеф-Франц, або Йосип Францевич, Сікорський, який, ймовірно, і був першим власником садиби. Виходець з Королівства Польського, спадковий дворянин, статський радник Йосип Сікорський був одружений з донькою генерал-майора Андрія Петрова - Ольгою. Мав двох дітей: сина В'ячеслава та дочку Вікторію. Отримавши медичну освіту, служив військовим лікарем, та з народженням дітей вийшов у відставку й перебрався до Чернігова в 1870-х роках. Відомо, що, крім будинку на Воскресенській, Сікорським належав ще один дім.
Близько 20 років Йосип Сікорський, будучи перед тим ординатором Богоугодних закладів міста, обіймав посаду штатного лікаря Чернігівської духовної семінарії, полишивши цей пост лише 1894 року. З виходом у відставку розпочав практику приватного лікаря, здебільшого приймаючи пацієнтів вдома. Після його смерті влітку 1906 року будинок перейшов у власність до його сина. В'ячеслав Сікорський у шлюбі зі Стефанією Міхневич мав теж двох дітей - доньку Ольгу та сина Всеволода; з 1910 по 1916 роки обіймав посаду спершу гласного, а згодом - члена повітової земської управи.
Під час революційних подій сліди родини в Чернігові загубилися. У 1919 році Всеволод Сікорський емігрував. За кордоном закінчив розпочату ще до Першої світової війни юридичну освіту, був одружений із сестрою письменника В. Набокова - Оленою Сколарі. З 1939 року нащадки Сікорських проживають у Женеві.
Перший власник будинку був похований на Петропавлівському цвинтарі поруч з дружиною.
Оздоблення будинку досить розмаїте, включає набір пропильних полотен у піддашку, зведених під накладну дошку, різні варіації рослинного декору, обереги тощо. Полотна орнаментовано стилізованим рослинним мотивом з використанням декоративної пальмети; накладна дошка теж прикрашена пропильним орнаментом, що перекриває її згори. Фриз будинку оздоблено підзором із обточених півколом дошок; роль лобової дошки виконує орнамент "нитка життя", доповнений "грудами дощовими". Пілястри, що членують фасад на три частини, виділяючи окремо зони під двома фронтонами, декоровані дзеркально відображеним пропильним рослинним орнаментом, що підтримується складним набором візерунків у капітельній частині; переходи між пілястрами та лобовою дошкою додатково декоровані прорізним орнаментом на зразок волюти. Шість фасадних та одне бокове вікна споряджені розвинутим лобанем, який має подібне до фасаду тридільне членування: в центрі розміщено стилізований символ вісімки-безкінечності, крайні частини оформлено обереговим декором на зразок спрощеного кельтського хреста, який підтримується й орнаментацією центральних рушників на вершинах фронтонів. Сандрики виконані в формах ускладненого двома заломами "грецького" фронтона, в центрі кожного розміщено орнаментальну композицію на зразок вензеля чи монограми, карниз оторочено дрібним рядом "городків".
Восени 2021 року до проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" звернулося подружжя Рубіс, Ірина та Сергій, які придбали частину будинку та забажали власним коштом відновити оригінальний вигляд всього фасаду. Це стало справжнім викликом для нашої команди, адже лише видів мережива, які необхідно було відтворити, налічувалося 15 штук. Зокрема було повернуто з небуття втрачені раніше пропильні підзори усіх вікон та подовжені сережки в нижніх кутах обох фронтонів, які не збереглися у жодному екземплярі та були науково реконструйовані керівником проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" Станіславом Іващенком. Загалом завдяки наполегливій праці команди ДМЧ за підтримки кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" на будинку по Стуса 16 було відновлено близько 80 метрів різьблених елементів. Будинок було зачищено від старої фарби та пофарбовано у нові кольори - індиго, рожевий та білий. На момент зачистки будинок був коричневого кольору з зеленими віконними рамами, але раніше стіни, найімовірніше, були пофарбовані у зелений, а вікна у блакитний. Роботи з відновлення фасадів будинку були призупинені через військове вторгнення Російської Федерації до України та завершені у жовтні 2022 року.
Варто зазначити, що раніше вважалося, що у будинку не було парадного входу. Однак власник більшої частини будинку В'ячеслав, який мешкає у цьому будинку з раннього дитинства (приблизно з початку 50-х рр.), розповів, що будинок таки мав парадний вхід. Він був розташований на місці крайнього правого фасадного вікна та був закладений ЖЕКом у ще у радянський час, коли в будинку облаштовували санвузол. Зі слів діда Слави, на місце колишнього входу була вмонтована різьблена віконна рама з лівого торцевого вікна, аби нове вікно не відрізнялося від решти вікон. Його місце у торці, у свою чергу, зайняла максимально проста віконна рама. Під час "реставраційних" робіт 2021-2022 років на ліве торцеве вікно було додано різьблений сандрик. Окрім того, на правий край фасаду було додано два елементи пілястри, яких не було в оригінальному оздобленні. Таке рішення було прийняте для візуального збалансування фасаду та підкреслення його секційності.
Вул. В. Стуса 16, Chernihiv
Вул. В. Стуса 16, Chernihiv
OpisХоча точна дата зведення цього будинку по вулиці Стуса (донедавна вул. Чернишевського, а на момент побудови - вул. Воскресенській) лишається таємницею, відомо, що на межі 19 та 20 ст. тут жив Йозеф-Франц, або Йосип Францевич, Сікорський, який, ймовірно, і був першим власником садиби. Виходець з Королівства Польського, спадковий дворянин, статський радник Йосип Сікорський був одружений з донькою генерал-майора Андрія Петрова - Ольгою. Мав двох дітей: сина В'ячеслава та дочку Вікторію. Отримавши медичну освіту, служив військовим лікарем, та з народженням дітей вийшов у відставку й перебрався до Чернігова в 1870-х роках. Відомо, що, крім будинку на Воскресенській, Сікорським належав ще один дім.
Близько 20 років Йосип Сікорський, будучи перед тим ординатором Богоугодних закладів міста, обіймав посаду штатного лікаря Чернігівської духовної семінарії, полишивши цей пост лише 1894 року. З виходом у відставку розпочав практику приватного лікаря, здебільшого приймаючи пацієнтів вдома. Після його смерті влітку 1906 року будинок перейшов у власність до його сина. В'ячеслав Сікорський у шлюбі зі Стефанією Міхневич мав теж двох дітей - доньку Ольгу та сина Всеволода; з 1910 по 1916 роки обіймав посаду спершу гласного, а згодом - члена повітової земської управи.
Під час революційних подій сліди родини в Чернігові загубилися. У 1919 році Всеволод Сікорський емігрував. За кордоном закінчив розпочату ще до Першої світової війни юридичну освіту, був одружений із сестрою письменника В. Набокова - Оленою Сколарі. З 1939 року нащадки Сікорських проживають у Женеві.
Перший власник будинку був похований на Петропавлівському цвинтарі поруч з дружиною.
Оздоблення будинку досить розмаїте, включає набір пропильних полотен у піддашку, зведених під накладну дошку, різні варіації рослинного декору, обереги тощо. Полотна орнаментовано стилізованим рослинним мотивом з використанням декоративної пальмети; накладна дошка теж прикрашена пропильним орнаментом, що перекриває її згори. Фриз будинку оздоблено підзором із обточених півколом дошок; роль лобової дошки виконує орнамент "нитка життя", доповнений "грудами дощовими". Пілястри, що членують фасад на три частини, виділяючи окремо зони під двома фронтонами, декоровані дзеркально відображеним пропильним рослинним орнаментом, що підтримується складним набором візерунків у капітельній частині; переходи між пілястрами та лобовою дошкою додатково декоровані прорізним орнаментом на зразок волюти. Шість фасадних та одне бокове вікна споряджені розвинутим лобанем, який має подібне до фасаду тридільне членування: в центрі розміщено стилізований символ вісімки-безкінечності, крайні частини оформлено обереговим декором на зразок спрощеного кельтського хреста, який підтримується й орнаментацією центральних рушників на вершинах фронтонів. Сандрики виконані в формах ускладненого двома заломами "грецького" фронтона, в центрі кожного розміщено орнаментальну композицію на зразок вензеля чи монограми, карниз оторочено дрібним рядом "городків".
Восени 2021 року до проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" звернулося подружжя Рубіс, Ірина та Сергій, які придбали частину будинку та забажали власним коштом відновити оригінальний вигляд всього фасаду. Це стало справжнім викликом для нашої команди, адже лише видів мережива, які необхідно було відтворити, налічувалося 15 штук. Зокрема було повернуто з небуття втрачені раніше пропильні підзори усіх вікон та подовжені сережки в нижніх кутах обох фронтонів, які не збереглися у жодному екземплярі та були науково реконструйовані керівником проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" Станіславом Іващенком. Загалом завдяки наполегливій праці команди ДМЧ за підтримки кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" на будинку по Стуса 16 було відновлено близько 80 метрів різьблених елементів. Будинок було зачищено від старої фарби та пофарбовано у нові кольори - індиго, рожевий та білий. На момент зачистки будинок був коричневого кольору з зеленими віконними рамами, але раніше стіни, найімовірніше, були пофарбовані у зелений, а вікна у блакитний. Роботи з відновлення фасадів будинку були призупинені через військове вторгнення Російської Федерації до України та завершені у жовтні 2022 року.
Варто зазначити, що раніше вважалося, що у будинку не було парадного входу. Однак власник більшої частини будинку В'ячеслав, який мешкає у цьому будинку з раннього дитинства (приблизно з початку 50-х рр.), розповів, що будинок таки мав парадний вхід. Він був розташований на місці крайнього правого фасадного вікна та був закладений ЖЕКом у ще у радянський час, коли в будинку облаштовували санвузол. Зі слів діда Слави, на місце колишнього входу була вмонтована різьблена віконна рама з лівого торцевого вікна, аби нове вікно не відрізнялося від решти вікон. Його місце у торці, у свою чергу, зайняла максимально проста віконна рама. Під час "реставраційних" робіт 2021-2022 років на ліве торцеве вікно було додано різьблений сандрик. Окрім того, на правий край фасаду було додано два елементи пілястри, яких не було в оригінальному оздобленні. Таке рішення було прийняте для візуального збалансування фасаду та підкреслення його секційності.
Садибний будинок Василя Спановського, представника польського шляхетського роду Спановських, які взяли підданство Російської імперії після розділу Речі Посполитої наприкінці ХVIІІ ст. та залишилися проживати у Чернігівській та Подільській губерніях.
У 1911 році Спановський придбав цю земельну ділянку у Федора Андрійовича Лизогуба і протягом наступних двох років звів на ній будинок. Окрім останнього, тут розташовувалися сарай з каретником, льодовня, город і великий сад.
Будинок прямокутний, планування анфіладне з виділенням по осі дому парадних приміщень: вітальні з боку вулиці та їдальні з боку саду. У сад їдальня розкривалася просторою верандою, що є характерним для житлових будинків рубежу ХІХ – ХХ ст. Оздоблений різьбленням (пілястри, лиштви, сандрики, дерев’яні портики). Тут барочні, класичні та народні мотиви переплітаються зі стилістикою модерну.
У пізній радянський період у будинок був розподілений між трьома власниками: родиною Олександри Косолапової (діти Марія та Андрій), Коршуновою Лілією Євгеніївною та родиною їхнього сусіда Валерія. Інформація про ті роки записана зі слів молодшої сестри Лілії Тетяни Коршунової (після заміжжя - Петровська), яка у віці 10-16 років проводила у тім будинку свої літні канікули. Вони з батьком Євгенієм Марковичем були там прописані, хоча на постійній основі там не жили.
У середині 80-х років вулицю Немировича-Данченка, де він знаходився, було вирішено зруйнувати, розчистивши місце під багатоповерхову забудову. З усієї вулиці цей будинок - єдиний, який уцілів, однак від нього спочатку відрізали великий шматок саду, мотивуючи це майбутнім розширенням дитячого садку, а пізніше - зруйнували різьблену терасу. У червні 1989 року будинок було визнано пам'яткою архітектури. На той момент з нього вже виїхало дві сім'ї, і у частину будинку з боку центрального входу заселили сторожа, під час перебування там якого з парадних дверей особняка зникла бронзова ручка. Пізніше вандалами, які шукали коштовності, було зірвано підлогу та розбито стіни. Річ у тім, що при забудові новоутвореного району будівельниками на вулиці було знайдено скарб - срібні монети.
Вже в наш час протягом кількох років у будинку розміщувалося представництво однієї з релігійних організацій, але після того, як орендарі виїхали, нових, на жаль, поки що відшукати не вдалося.
Вул. Київська 14Б, Chernihiv
Вул. Київська 14Б, Chernihiv
OpisСадибний будинок Василя Спановського, представника польського шляхетського роду Спановських, які взяли підданство Російської імперії після розділу Речі Посполитої наприкінці ХVIІІ ст. та залишилися проживати у Чернігівській та Подільській губерніях.
У 1911 році Спановський придбав цю земельну ділянку у Федора Андрійовича Лизогуба і протягом наступних двох років звів на ній будинок. Окрім останнього, тут розташовувалися сарай з каретником, льодовня, город і великий сад.
Будинок прямокутний, планування анфіладне з виділенням по осі дому парадних приміщень: вітальні з боку вулиці та їдальні з боку саду. У сад їдальня розкривалася просторою верандою, що є характерним для житлових будинків рубежу ХІХ – ХХ ст. Оздоблений різьбленням (пілястри, лиштви, сандрики, дерев’яні портики). Тут барочні, класичні та народні мотиви переплітаються зі стилістикою модерну.
У пізній радянський період у будинок був розподілений між трьома власниками: родиною Олександри Косолапової (діти Марія та Андрій), Коршуновою Лілією Євгеніївною та родиною їхнього сусіда Валерія. Інформація про ті роки записана зі слів молодшої сестри Лілії Тетяни Коршунової (після заміжжя - Петровська), яка у віці 10-16 років проводила у тім будинку свої літні канікули. Вони з батьком Євгенієм Марковичем були там прописані, хоча на постійній основі там не жили.
У середині 80-х років вулицю Немировича-Данченка, де він знаходився, було вирішено зруйнувати, розчистивши місце під багатоповерхову забудову. З усієї вулиці цей будинок - єдиний, який уцілів, однак від нього спочатку відрізали великий шматок саду, мотивуючи це майбутнім розширенням дитячого садку, а пізніше - зруйнували різьблену терасу. У червні 1989 року будинок було визнано пам'яткою архітектури. На той момент з нього вже виїхало дві сім'ї, і у частину будинку з боку центрального входу заселили сторожа, під час перебування там якого з парадних дверей особняка зникла бронзова ручка. Пізніше вандалами, які шукали коштовності, було зірвано підлогу та розбито стіни. Річ у тім, що при забудові новоутвореного району будівельниками на вулиці було знайдено скарб - срібні монети.
Вже в наш час протягом кількох років у будинку розміщувалося представництво однієї з релігійних організацій, але після того, як орендарі виїхали, нових, на жаль, поки що відшукати не вдалося.
На старовинній вулиці Гончій, 42 збереглася цікава дерев'яна оселя. Належала вона Івану Михайловичу (за іншим джерелом, Матвійовичу) Якубовичу, талановитому інженеру та архітектору. Роботи останнього відомі кожному чернігівцю. Це і яскрава, в барвах кролевецького рушника, будівля Народної школи, яку нині займає міська поліклініка №1, а також Міське училище на вулиці Гоголя, де нині знаходиться Інститут післядипломної освіти.
Будинок Якубовича унікальний. Складнішої в інженерному плані конструкції віконної лиштви й віконниць не має жоден будинок у місті. Тепер, на жаль, від тієї унікальності хіба й лишилося, що три вікна з чудовими півниками у фронтонах й частина карнизу.
Вул. Гонча 42, Chernihiv
Вул. Гонча 42, Chernihiv
OpisНа старовинній вулиці Гончій, 42 збереглася цікава дерев'яна оселя. Належала вона Івану Михайловичу (за іншим джерелом, Матвійовичу) Якубовичу, талановитому інженеру та архітектору. Роботи останнього відомі кожному чернігівцю. Це і яскрава, в барвах кролевецького рушника, будівля Народної школи, яку нині займає міська поліклініка №1, а також Міське училище на вулиці Гоголя, де нині знаходиться Інститут післядипломної освіти.
Будинок Якубовича унікальний. Складнішої в інженерному плані конструкції віконної лиштви й віконниць не має жоден будинок у місті. Тепер, на жаль, від тієї унікальності хіба й лишилося, що три вікна з чудовими півниками у фронтонах й частина карнизу.
Цей затишний та гарно вбраний будинок по вул Земській, 1 (колишня Мачеретівщина) є родовою спадщиною родини Соколенків. Нинішні власники – подружжя Спіциних: Людмила Ростиславівна (Соколенко) та Сергій Михайлович бережуть сімейні традиції та з любов'ю ставляться до свого родового гнізда, яке хочуть зберегти для нащадків.
За словами Л.Р. Спіциної, будинок був побудований у 1892 р. її прадідусем Миколою Соколенком. Він займався ремонтом фаєтонів, мав три власних фаєтони, конюшню з кіньми та велику земельну ділянку біля будинку, яку потім значно обрізали. Потім будинок перейшов у спадщину до дідуся Людмили Бориса Миколайовича Соколенка (1905–1954 рр.), а після його ранньої смерті власницею будинку стала його дружина Соколенко (Мойсієнко) Віра Василівна (1908 -1992).
До початку 2023 року будинок дожив у досить непоганому стані. Водночас помітна частина його різьбленого оздоблення, як попід дахом, так і на стінах була втрачена. Через жалюгідний стан заміни потребували віконниці усіх чотирьох вікон.
У березні за відновлення фасаду першого будинку на Земській взялася команда проекту “Дерев’яне мереживо Чернігова”. За допомогою кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ “Чернігівська політехніка” нами було відтворено та замінено шість метрів мережива на карнизі, усі три поламані пілястри, віконниці усіх вікон. Вперше в історії проекту було відтворено декілька флеронів на сандриках.
З невідомих нам причин крайнє праве вікно фасаду вздовж вулиці Земської відрізнялося від решти вікон. Воно не мало ані сандрика згори, ані китиць внизу рами, натомість було додатково обрамлене вузьким штапиком. Перед початком ремонтних робіт було прийнято рішення привести усі вікна до єдиного вигляду, і сьогодні згадане вікно складно відрізнити від його побратимів.
Також на розі будинку у місці його стику із парканом було знайдено уламок нижньої частини пілястри, про існування у минулому якої власники навіть не здогадувалися. Уламком виявився різьблений тюльпан, з якого було “реконструйовано” всю деталь, виходячи зі схожості пілястр на Земській 1 з пілястрами будинків на Київській 14Б та П’ятницькій 77. Просторові обмеження, однак, внесли суттєві зміни у порівнянні з попередніми уявленнями про вигляд оригінального елементу століття тому, а отже нову нижню частину пілястр навряд можна вважати науковою реконструкцією.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного оздоблення та віконниць також було пофарбовано основний та боковий фасади будинку. Нові кольори з нашою допомогою обрали господарі.
Роботи над будинком тривали два місяці і завершилися в останній день квітня 2023 року.
Вул. Земська 1, Chernihiv
Вул. Земська 1, Chernihiv
OpisЦей затишний та гарно вбраний будинок по вул Земській, 1 (колишня Мачеретівщина) є родовою спадщиною родини Соколенків. Нинішні власники – подружжя Спіциних: Людмила Ростиславівна (Соколенко) та Сергій Михайлович бережуть сімейні традиції та з любов'ю ставляться до свого родового гнізда, яке хочуть зберегти для нащадків.
За словами Л.Р. Спіциної, будинок був побудований у 1892 р. її прадідусем Миколою Соколенком. Він займався ремонтом фаєтонів, мав три власних фаєтони, конюшню з кіньми та велику земельну ділянку біля будинку, яку потім значно обрізали. Потім будинок перейшов у спадщину до дідуся Людмили Бориса Миколайовича Соколенка (1905–1954 рр.), а після його ранньої смерті власницею будинку стала його дружина Соколенко (Мойсієнко) Віра Василівна (1908 -1992).
До початку 2023 року будинок дожив у досить непоганому стані. Водночас помітна частина його різьбленого оздоблення, як попід дахом, так і на стінах була втрачена. Через жалюгідний стан заміни потребували віконниці усіх чотирьох вікон.
У березні за відновлення фасаду першого будинку на Земській взялася команда проекту “Дерев’яне мереживо Чернігова”. За допомогою кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ “Чернігівська політехніка” нами було відтворено та замінено шість метрів мережива на карнизі, усі три поламані пілястри, віконниці усіх вікон. Вперше в історії проекту було відтворено декілька флеронів на сандриках.
З невідомих нам причин крайнє праве вікно фасаду вздовж вулиці Земської відрізнялося від решти вікон. Воно не мало ані сандрика згори, ані китиць внизу рами, натомість було додатково обрамлене вузьким штапиком. Перед початком ремонтних робіт було прийнято рішення привести усі вікна до єдиного вигляду, і сьогодні згадане вікно складно відрізнити від його побратимів.
Також на розі будинку у місці його стику із парканом було знайдено уламок нижньої частини пілястри, про існування у минулому якої власники навіть не здогадувалися. Уламком виявився різьблений тюльпан, з якого було “реконструйовано” всю деталь, виходячи зі схожості пілястр на Земській 1 з пілястрами будинків на Київській 14Б та П’ятницькій 77. Просторові обмеження, однак, внесли суттєві зміни у порівнянні з попередніми уявленнями про вигляд оригінального елементу століття тому, а отже нову нижню частину пілястр навряд можна вважати науковою реконструкцією.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного оздоблення та віконниць також було пофарбовано основний та боковий фасади будинку. Нові кольори з нашою допомогою обрали господарі.
Роботи над будинком тривали два місяці і завершилися в останній день квітня 2023 року.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Вул. Л. Толстого 18, Chernihiv
Вул. Л. Толстого 18, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Вул. Зелена 28, Chernihiv
Вул. Зелена 28, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Ul. Andrijiwska 17/2, Chernihiv
Ul. Andrijiwska 17/2, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Хоча його перші домочадці невідомі, історики припускають, що одним з перших власників цього маєтку міг бути Михайло Олександрович Молявко, який, за документами, проживав на вулиці Сіверянській, що сьогодні йменується вулицею Коцюбинського. Висновок про причетність Михайла Олександровича саме до цього будинку робиться на основі слів старожилів, які згадували прізвище Молявка як власника оселі. При цьому так само лишається таємницею, чи саме він збудував цей будинок.
Михайло Олександрович Молявко був гласним Чернігівських губернського та повітового земських зібрань, як дворянин - депутатом Чернігівського губернського дворянського зібрання; походив із заможної козацької родини, відомої ще з середини XVII століття.
Попри те, що точна дата зведення будинку невідома, період його зведення легко виводиться з історії виникнення даного архітектурного стилю та його появи на наших теренах. Річ у тім, що дім зведений у стилі віденської сецесії - течії югендстилю, що набрав популярності в архітектурі Європи на межі ХІХ та ХХ століть. До Чернігова цей стиль примандрував із цісарської Західної України на початку ХХ століття.
Михайло Молявко залишив Чернігів у 1917 році, після чого будинок націоналізували. Якийсь час він ще лишався житловим, проте згодом почав використовуватися партійними та радянськими структурами. Під час війни слугував закладом розваг і відпочинку для офіцерів Вермахту, після війни - місцевим комітетом комсомолу. Сьогодні тут розташовується КП "Чернігівоблагроліс".
Будинок щедро оздоблений криволінійними та фігурними деталями, що в поєднанні з кольором та грою тіней створює відчуття неспішного руху форм. Незвична геометрія віконної лиштви, наявність плавних кружних елементів, за задумом архітектора, має викликати у глядача асоціації з вигинами жіночого тіла. Цим віденська сецесія яскраво виділяється серед решти зразків модерної архітектури.
Будинок має складну асиметричну будову, кілька входів - центральний оформлено романтичними мотивами, зокрема стилізованим зображенням арфи. Витий нащільник увінчує майстерно виконаний жіночий портрет - образ богині Вести, хранительки сімейного вогнища та вічної краси. Ґанок має оздобу у вигляді кованого ажурного дашка, оригінального метлахського кахлю харківської фірми Бергенгейма. На дверях можна досі побачити столітнє віко, що прикриває поштову щілину.
Зверніть увагу на мансардний поверх з балконом та трапецієвидним дахом, укритим так званою "лускою" - популярною у добу модерну фігурною черепицею. Мансарда має кілька цікавих слухових вікон. Балкон, що був пошкоджений від часу, відновлено за авторським проєктом А. Карнабіди. Усі віконні та дверні полотна, поруччя й решта деталей оздоби - оригінальні. До втрачених деталей маєтку можна віднести садок та фонтан, що, як пригадують, розташовувався вглибині садиби.
Вул. М. Коцюбинського 39, Chernihiv
Вул. М. Коцюбинського 39, Chernihiv
OpisХоча його перші домочадці невідомі, історики припускають, що одним з перших власників цього маєтку міг бути Михайло Олександрович Молявко, який, за документами, проживав на вулиці Сіверянській, що сьогодні йменується вулицею Коцюбинського. Висновок про причетність Михайла Олександровича саме до цього будинку робиться на основі слів старожилів, які згадували прізвище Молявка як власника оселі. При цьому так само лишається таємницею, чи саме він збудував цей будинок.
Михайло Олександрович Молявко був гласним Чернігівських губернського та повітового земських зібрань, як дворянин - депутатом Чернігівського губернського дворянського зібрання; походив із заможної козацької родини, відомої ще з середини XVII століття.
Попри те, що точна дата зведення будинку невідома, період його зведення легко виводиться з історії виникнення даного архітектурного стилю та його появи на наших теренах. Річ у тім, що дім зведений у стилі віденської сецесії - течії югендстилю, що набрав популярності в архітектурі Європи на межі ХІХ та ХХ століть. До Чернігова цей стиль примандрував із цісарської Західної України на початку ХХ століття.
Михайло Молявко залишив Чернігів у 1917 році, після чого будинок націоналізували. Якийсь час він ще лишався житловим, проте згодом почав використовуватися партійними та радянськими структурами. Під час війни слугував закладом розваг і відпочинку для офіцерів Вермахту, після війни - місцевим комітетом комсомолу. Сьогодні тут розташовується КП "Чернігівоблагроліс".
Будинок щедро оздоблений криволінійними та фігурними деталями, що в поєднанні з кольором та грою тіней створює відчуття неспішного руху форм. Незвична геометрія віконної лиштви, наявність плавних кружних елементів, за задумом архітектора, має викликати у глядача асоціації з вигинами жіночого тіла. Цим віденська сецесія яскраво виділяється серед решти зразків модерної архітектури.
Будинок має складну асиметричну будову, кілька входів - центральний оформлено романтичними мотивами, зокрема стилізованим зображенням арфи. Витий нащільник увінчує майстерно виконаний жіночий портрет - образ богині Вести, хранительки сімейного вогнища та вічної краси. Ґанок має оздобу у вигляді кованого ажурного дашка, оригінального метлахського кахлю харківської фірми Бергенгейма. На дверях можна досі побачити столітнє віко, що прикриває поштову щілину.
Зверніть увагу на мансардний поверх з балконом та трапецієвидним дахом, укритим так званою "лускою" - популярною у добу модерну фігурною черепицею. Мансарда має кілька цікавих слухових вікон. Балкон, що був пошкоджений від часу, відновлено за авторським проєктом А. Карнабіди. Усі віконні та дверні полотна, поруччя й решта деталей оздоби - оригінальні. До втрачених деталей маєтку можна віднести садок та фонтан, що, як пригадують, розташовувався вглибині садиби.
Jeśli wiesz coś o historii tego domu, napisz do nas.
Вул. О. Білевич 10, Chernihiv
Вул. О. Білевич 10, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Цей будинок, пам’ятка історії та культури, був зведений у 1877 р. У ньому з 1919 до 1961 р. жило три династії лікарів Полторацьких, чий старовинний рід бере початок від запорозьких козаків – полковників Семена Палія та Антона Танського.
Свого часу будинок Павла Петровича Полторацького був культурним центром, де збиралися відомі громадські діячі, еліта Чернігова та України: художник Михайло Жук, письменники Олесь Досвітній та Микола Хвильовий, історик Аркадій Верзилов, поет Микола Вороний. У будинок приходили і земські лікарі, колеги Полторацьких: Розенель, Дехан, Ковальський, Маслов.
У минулому будинок вирізнявся вишуканим різьбленням на карнизах та дверях, ґанок був оздоблений кованим металевим візерунком, з боку двору знаходилася веранда з різьбленими колонками. Навкруги - сад з рідкісними деревами, кущами та квітами.
Будинок вистояв у буремні часи війн та революцій, проте в 70-х роках ХХ ст. був спалений та розграбований вандалами. Всередині, за словами журналістів, відсутні підлога та стеля.
Проспект Миру 74, Chernihiv
Проспект Миру 74, Chernihiv
OpisЦей будинок, пам’ятка історії та культури, був зведений у 1877 р. У ньому з 1919 до 1961 р. жило три династії лікарів Полторацьких, чий старовинний рід бере початок від запорозьких козаків – полковників Семена Палія та Антона Танського.
Свого часу будинок Павла Петровича Полторацького був культурним центром, де збиралися відомі громадські діячі, еліта Чернігова та України: художник Михайло Жук, письменники Олесь Досвітній та Микола Хвильовий, історик Аркадій Верзилов, поет Микола Вороний. У будинок приходили і земські лікарі, колеги Полторацьких: Розенель, Дехан, Ковальський, Маслов.
У минулому будинок вирізнявся вишуканим різьбленням на карнизах та дверях, ґанок був оздоблений кованим металевим візерунком, з боку двору знаходилася веранда з різьбленими колонками. Навкруги - сад з рідкісними деревами, кущами та квітами.
Будинок вистояв у буремні часи війн та революцій, проте в 70-х роках ХХ ст. був спалений та розграбований вандалами. Всередині, за словами журналістів, відсутні підлога та стеля.