Chernihiv
203 foto
Вул. К. Станіславського 11, Chernihiv
Вул. П’ятницька 77, Chernihiv
Chernihiv
203 foto
Tutte le località
294 foto
Chernihiv
203 foto
Horodnya
26 foto
Ljubech
13 foto
Kuvechychi
1 foto
Staryi Bilous
1 foto
Oster
5 foto
Sedniv
11 foto
Grybova Rudnija
12 foto
Oleshnja
11 foto
Kozelec
3 foto
Koriukivka
1 foto
Kuchynivka
1 foto
Novhorod-Sivers'kyj
2 foto
Pryluky
1 foto
Lovyn
1 foto
Baturyn
2 foto
Вул. К. Станіславського 11
Вул. П’ятницька 77
Вул. Київська 14Б
Вул. Мстиславська 61
Вул. Зелена 15
Вул. З. Космодем'янської 11
Вул. 1-го Травня 49
Вул. Воскресенська 9
Вул. В. Стуса 16
Вул. Земська 1
Вул. Реміснича 6/14
Пров. Марковича 4
Вул. Гонча 42
Вул. Мстиславська 37
Вул. Київська 12
Вул. Л. Толстого 18
Вул. Зелена 28
Вул. М. Коцюбинського 39
Вул. О. Білевич 10
Цей надзвичайно привабливий будинок налічує більше 100 років. За одними даними, він був збудований у 1900 році. За іншими, - не пізніше, ніж 1900 рік. Таким чином, можна стверджувати, що будинок на Станіславського, 11 був споруджений на зламі століть.
Зі слів одного з його сьогоднішніх мешканців, Беспалого Віталія Миколайовича, першим відомим власником будівлі був лікар на прізвище Соловйов, який продав цей будинок прадіду Віталія Миколайовича. З тих пір будинок перебував у власності однієї родини, яка згодом продала його частину ще одній сім'ї.
Цей дерев'яний красень має досить незвичну оздобу, зокрема унікальні для Чернігова віконні сандрики та пілястри. Водночас різьблений декор під карнизом є досить розповсюдженим.
Строгі, прямі пілястри прикрашені різьбою, представленою поєднанням різних, досить дивних геометричних форм. Її центром є незвичний солярний символ з багатократним повторенням оберненого всередину орнаменту “груди дощові”. Капітельна частина пілястр прикрашена солярним символом у формі колеса.
Віконні сандрики теж мають непросту композицію. У ній поєднується масивна поличка, підшита знизу підзором з мотивом лілії, та рядочок «сухариків». Навершям слугує виразний рослинний орнамент, який, як і своєрідні пілястри, зустрічається лише на цьому будинку.
Карниз сформовано з підзорника у формах декоративної рожаниці з елементом лілії, перекритого рядом орнаменту, що поєднує тематику води та рослин.
Будинок на Станіславського, 11 став четвертим старовинним будинком, різьблене оздоблення якого було відновлено командою проект "Дерев'яне мереживо Чернігова". Усі нові елементи різьблення були виготовлені доцентом кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" Бойком Сергієм Васильовичем. Безпосередні роботи над будинком проводилися наприкінці квітня 2021 року. У результаті п'яти толок будинок був частково зачищений від старої, полущеної фарби, відреставровані дві пілястри, замінені два ряди оздоблення карнизу на відрізку у 7 метрів, а також навершя трьох вікон.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного різьблення обидва фасади були пофарбовані у нові кольори. Варто зазначити, що Станіславського, 11 став першим будинком, де нам вдалося домовитися з усіма власниками щодо використання єдиної колірної схеми. Завдяки цьому будинок знову отримав цілісний вигляд.
Вул. К. Станіславського 11, Chernihiv
Вул. К. Станіславського 11, Chernihiv
DescrizioneЦей надзвичайно привабливий будинок налічує більше 100 років. За одними даними, він був збудований у 1900 році. За іншими, - не пізніше, ніж 1900 рік. Таким чином, можна стверджувати, що будинок на Станіславського, 11 був споруджений на зламі століть.
Зі слів одного з його сьогоднішніх мешканців, Беспалого Віталія Миколайовича, першим відомим власником будівлі був лікар на прізвище Соловйов, який продав цей будинок прадіду Віталія Миколайовича. З тих пір будинок перебував у власності однієї родини, яка згодом продала його частину ще одній сім'ї.
Цей дерев'яний красень має досить незвичну оздобу, зокрема унікальні для Чернігова віконні сандрики та пілястри. Водночас різьблений декор під карнизом є досить розповсюдженим.
Строгі, прямі пілястри прикрашені різьбою, представленою поєднанням різних, досить дивних геометричних форм. Її центром є незвичний солярний символ з багатократним повторенням оберненого всередину орнаменту “груди дощові”. Капітельна частина пілястр прикрашена солярним символом у формі колеса.
Віконні сандрики теж мають непросту композицію. У ній поєднується масивна поличка, підшита знизу підзором з мотивом лілії, та рядочок «сухариків». Навершям слугує виразний рослинний орнамент, який, як і своєрідні пілястри, зустрічається лише на цьому будинку.
Карниз сформовано з підзорника у формах декоративної рожаниці з елементом лілії, перекритого рядом орнаменту, що поєднує тематику води та рослин.
Будинок на Станіславського, 11 став четвертим старовинним будинком, різьблене оздоблення якого було відновлено командою проект "Дерев'яне мереживо Чернігова". Усі нові елементи різьблення були виготовлені доцентом кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" Бойком Сергієм Васильовичем. Безпосередні роботи над будинком проводилися наприкінці квітня 2021 року. У результаті п'яти толок будинок був частково зачищений від старої, полущеної фарби, відреставровані дві пілястри, замінені два ряди оздоблення карнизу на відрізку у 7 метрів, а також навершя трьох вікон.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного різьблення обидва фасади були пофарбовані у нові кольори. Варто зазначити, що Станіславського, 11 став першим будинком, де нам вдалося домовитися з усіма власниками щодо використання єдиної колірної схеми. Завдяки цьому будинок знову отримав цілісний вигляд.
Цей красивий, різьблений будинок відомий тим, що з вересня 1913 по квітень 1914 його орендував француз Мойсей Власович Шамбон, який переїхав до Чернігова з Росії разом зі своєю дружиною та трьома доньками. Шамбон був викладачем французької мови у Чернігівському реальному училищі і до переїзду обіймав таку ж посаду у навчальних закладах Санкт-Петербурга.
Будинок на момент проживання у ньому Мойсея Власовича був зовсім новим, адже спорудили його того ж 1913 року. Тоді головне чоло будинку, себто його фасад, розташовувалося саме на вулиці П'ятницькій, у що важко повірити, дивлячись на спотворений вигляд цієї частини будівлі сьогодні. Століття тому вона мала п'ять оздоблених чарівним мереживом вікон та виразний дерев'яний ґанок. В оригінальному вигляді з тих п'яти вікон донині збереглося лише одне. Так само не зберігся і центральний ґанок. Однак, зі сторони вулиці Софії Русової досі можна чітко побачити, наскільки привабливим був цей будинок раніше. Тут, з північної сторони будівлі, фасад зберігся значно краще. Зі сторони подвір'я, а точніше - з південної сторони, будинок міг похвалитися ошатною верандою, якій, на жаль, не судилося дожити до наших днів.
Зі слів сьогоднішніх мешканців будинку, більшу частину ХХ століття у ньому проживала Олена Горєлая - донька першого власника, ім'я якого, на жаль, встановити не вдалося. Кажуть, у колишньої власниці навіть були оригінальні документи на будинок від 1913 року.
Попри те, що Шамбон проживав у Чернігові недовго, до 1921 року, він встиг зробити вагомий внесок у майбутні дослідження істориками образу старого Чернігова. Річ у тім, що у вільний від роботи час Мойсей Власович займався фотографією та створив одну з найбільших колекцій світлин нашого міста початку ХХ століття. Він знімав буденне життя своєї сім'ї, друзів, панорамні види міста, вулиці, площі та революційні події.
Саме через революційні події йому довелося повернутися у Францію, куди він забрав і альбом з фотографіями. Після смерті Мойсея Шамбона цей фотоальбом залишився у його сім’ї. Після встановлення контакту із нащадками Мойсея Власовича, які і зараз проживають у Франції, історикам вдалося отримали електронні копії тих світлин. Сьогодні їх можна побачити у Чернігівському історичному музеї.
Вул. П’ятницька 77, Chernihiv
Вул. П’ятницька 77, Chernihiv
DescrizioneЦей красивий, різьблений будинок відомий тим, що з вересня 1913 по квітень 1914 його орендував француз Мойсей Власович Шамбон, який переїхав до Чернігова з Росії разом зі своєю дружиною та трьома доньками. Шамбон був викладачем французької мови у Чернігівському реальному училищі і до переїзду обіймав таку ж посаду у навчальних закладах Санкт-Петербурга.
Будинок на момент проживання у ньому Мойсея Власовича був зовсім новим, адже спорудили його того ж 1913 року. Тоді головне чоло будинку, себто його фасад, розташовувалося саме на вулиці П'ятницькій, у що важко повірити, дивлячись на спотворений вигляд цієї частини будівлі сьогодні. Століття тому вона мала п'ять оздоблених чарівним мереживом вікон та виразний дерев'яний ґанок. В оригінальному вигляді з тих п'яти вікон донині збереглося лише одне. Так само не зберігся і центральний ґанок. Однак, зі сторони вулиці Софії Русової досі можна чітко побачити, наскільки привабливим був цей будинок раніше. Тут, з північної сторони будівлі, фасад зберігся значно краще. Зі сторони подвір'я, а точніше - з південної сторони, будинок міг похвалитися ошатною верандою, якій, на жаль, не судилося дожити до наших днів.
Зі слів сьогоднішніх мешканців будинку, більшу частину ХХ століття у ньому проживала Олена Горєлая - донька першого власника, ім'я якого, на жаль, встановити не вдалося. Кажуть, у колишньої власниці навіть були оригінальні документи на будинок від 1913 року.
Попри те, що Шамбон проживав у Чернігові недовго, до 1921 року, він встиг зробити вагомий внесок у майбутні дослідження істориками образу старого Чернігова. Річ у тім, що у вільний від роботи час Мойсей Власович займався фотографією та створив одну з найбільших колекцій світлин нашого міста початку ХХ століття. Він знімав буденне життя своєї сім'ї, друзів, панорамні види міста, вулиці, площі та революційні події.
Саме через революційні події йому довелося повернутися у Францію, куди він забрав і альбом з фотографіями. Після смерті Мойсея Шамбона цей фотоальбом залишився у його сім’ї. Після встановлення контакту із нащадками Мойсея Власовича, які і зараз проживають у Франції, історикам вдалося отримали електронні копії тих світлин. Сьогодні їх можна побачити у Чернігівському історичному музеї.
Садибний будинок Василя Спановського, представника польського шляхетського роду Спановських, які взяли підданство Російської імперії після розділу Речі Посполитої наприкінці ХVIІІ ст. та залишилися проживати у Чернігівській та Подільській губерніях.
У 1911 році Спановський придбав цю земельну ділянку у Федора Андрійовича Лизогуба і протягом наступних двох років звів на ній будинок. Окрім останнього, тут розташовувалися сарай з каретником, льодовня, город і великий сад.
Будинок прямокутний, планування анфіладне з виділенням по осі дому парадних приміщень: вітальні з боку вулиці та їдальні з боку саду. У сад їдальня розкривалася просторою верандою, що є характерним для житлових будинків рубежу ХІХ – ХХ ст. Оздоблений різьбленням (пілястри, лиштви, сандрики, дерев’яні портики). Тут барочні, класичні та народні мотиви переплітаються зі стилістикою модерну.
У пізній радянський період у будинок був розподілений між трьома власниками: родиною Олександри Косолапової (діти Марія та Андрій), Коршуновою Лілією Євгеніївною та родиною їхнього сусіда Валерія. Інформація про ті роки записана зі слів молодшої сестри Лілії Тетяни Коршунової (після заміжжя - Петровська), яка у віці 10-16 років проводила у тім будинку свої літні канікули. Вони з батьком Євгенієм Марковичем були там прописані, хоча на постійній основі там не жили.
У середині 80-х років вулицю Немировича-Данченка, де він знаходився, було вирішено зруйнувати, розчистивши місце під багатоповерхову забудову. З усієї вулиці цей будинок - єдиний, який уцілів, однак від нього спочатку відрізали великий шматок саду, мотивуючи це майбутнім розширенням дитячого садку, а пізніше - зруйнували різьблену терасу. У червні 1989 року будинок було визнано пам'яткою архітектури. На той момент з нього вже виїхало дві сім'ї, і у частину будинку з боку центрального входу заселили сторожа, під час перебування там якого з парадних дверей особняка зникла бронзова ручка. Пізніше вандалами, які шукали коштовності, було зірвано підлогу та розбито стіни. Річ у тім, що при забудові новоутвореного району будівельниками на вулиці було знайдено скарб - срібні монети.
Вже в наш час протягом кількох років у будинку розміщувалося представництво однієї з релігійних організацій, але після того, як орендарі виїхали, нових, на жаль, поки що відшукати не вдалося.
Вул. Київська 14Б, Chernihiv
Вул. Київська 14Б, Chernihiv
DescrizioneСадибний будинок Василя Спановського, представника польського шляхетського роду Спановських, які взяли підданство Російської імперії після розділу Речі Посполитої наприкінці ХVIІІ ст. та залишилися проживати у Чернігівській та Подільській губерніях.
У 1911 році Спановський придбав цю земельну ділянку у Федора Андрійовича Лизогуба і протягом наступних двох років звів на ній будинок. Окрім останнього, тут розташовувалися сарай з каретником, льодовня, город і великий сад.
Будинок прямокутний, планування анфіладне з виділенням по осі дому парадних приміщень: вітальні з боку вулиці та їдальні з боку саду. У сад їдальня розкривалася просторою верандою, що є характерним для житлових будинків рубежу ХІХ – ХХ ст. Оздоблений різьбленням (пілястри, лиштви, сандрики, дерев’яні портики). Тут барочні, класичні та народні мотиви переплітаються зі стилістикою модерну.
У пізній радянський період у будинок був розподілений між трьома власниками: родиною Олександри Косолапової (діти Марія та Андрій), Коршуновою Лілією Євгеніївною та родиною їхнього сусіда Валерія. Інформація про ті роки записана зі слів молодшої сестри Лілії Тетяни Коршунової (після заміжжя - Петровська), яка у віці 10-16 років проводила у тім будинку свої літні канікули. Вони з батьком Євгенієм Марковичем були там прописані, хоча на постійній основі там не жили.
У середині 80-х років вулицю Немировича-Данченка, де він знаходився, було вирішено зруйнувати, розчистивши місце під багатоповерхову забудову. З усієї вулиці цей будинок - єдиний, який уцілів, однак від нього спочатку відрізали великий шматок саду, мотивуючи це майбутнім розширенням дитячого садку, а пізніше - зруйнували різьблену терасу. У червні 1989 року будинок було визнано пам'яткою архітектури. На той момент з нього вже виїхало дві сім'ї, і у частину будинку з боку центрального входу заселили сторожа, під час перебування там якого з парадних дверей особняка зникла бронзова ручка. Пізніше вандалами, які шукали коштовності, було зірвано підлогу та розбито стіни. Річ у тім, що при забудові новоутвореного району будівельниками на вулиці було знайдено скарб - срібні монети.
Вже в наш час протягом кількох років у будинку розміщувалося представництво однієї з релігійних організацій, але після того, як орендарі виїхали, нових, на жаль, поки що відшукати не вдалося.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. Мстиславська 61, Chernihiv
Вул. Мстиславська 61, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Ви споглядаєте будинок, який на початку 20 ст., найімовірніше, належав генералу Адольфу Лессеру. До виходу у відставку генерал командував 16-м стрілецьким полком, мав сім орденів. Цікаво, що Лессер був лютеранином, що для Чернігова було рідкістю. Генерал був одружений, проте дітей родина не мала. Дружина Адольфа Лессера, Єлизавета Олександрівна, померла у 1910 році, а от дата смерті її чоловіка невідома. Генерал помер невдовзі після 1918 року. Могили подружжя можна знайти на Петропавлівському кладовищі.
Будинок на Зеленій став першим дерев'яним будинком Чернігова, мереживний фасад якого був відновлений силами нашого проекту. Погоджені з господарями реставраційні роботи здійснювалися у співпраці з кафедрою технологій машинобудування та деревообробки НУ «Чернігівська політехніка». Оприлюднена у травні 2020 року ініціатива швидко отримала підтримку серед прихильників проекту. Проект фінансувався шляхом спільнокошту, до якого долучилися близько 40 благодійників. Зібрані гроші були витрачені на купівлю усіх необхідних матеріалів.
Найбільше часу пішло на виготовлення нового дерев'яного різьблення, яке мало замінити поламані та втрачені елементи декору. Основна частина нового мережива, зокрема 33 рушники та дві пілястри, були вирізані Сергієм Васильовичем Бойком, доцентом кафедри, за допомогою станка ЧПК. Решта елементів, серед яких кілька метрів різьблених карнизних дошок та втрачені частини збережених пілястр, були виготовлені вручну нами.
На самому ж об'єкті роботи велися два дні: 7 та 28 червня. 7 червня ми демонтували увесь карниз, перебрали зняті «рушники», пофарбували вцілілі одиниці, поламані ж замінили на вже готові нові. Тоді ж пофарбували усю верхню частину будинку у колір основної частини (річ у тім, що за кілька місяців до того будинок змінив свій колір, але верх лишався недофарбованим).
Окрім завершення карнизу, другий день робіт був здебільшого присвячений монтажу нових пілястр та приведенню до оригінального вигляду однієї з двох збережених. На жаль, крайню праву пілястру відновити не вдалося, адже сім'я, яка проживає у тій частині будинку, не дала на це дозволу. Усі пілястри були пофарбовані у колір слонової кістки, колір вікон. Завдяки прекрасному поєднанню нових кольорів, коричневого та "білого", будинок на Зеленій одразу отримав прізвисько "шоколадний".
На червень 2020 року будинок перебуває у власності трьох сімей.
Вул. Зелена 15, Chernihiv
Вул. Зелена 15, Chernihiv
DescrizioneВи споглядаєте будинок, який на початку 20 ст., найімовірніше, належав генералу Адольфу Лессеру. До виходу у відставку генерал командував 16-м стрілецьким полком, мав сім орденів. Цікаво, що Лессер був лютеранином, що для Чернігова було рідкістю. Генерал був одружений, проте дітей родина не мала. Дружина Адольфа Лессера, Єлизавета Олександрівна, померла у 1910 році, а от дата смерті її чоловіка невідома. Генерал помер невдовзі після 1918 року. Могили подружжя можна знайти на Петропавлівському кладовищі.
Будинок на Зеленій став першим дерев'яним будинком Чернігова, мереживний фасад якого був відновлений силами нашого проекту. Погоджені з господарями реставраційні роботи здійснювалися у співпраці з кафедрою технологій машинобудування та деревообробки НУ «Чернігівська політехніка». Оприлюднена у травні 2020 року ініціатива швидко отримала підтримку серед прихильників проекту. Проект фінансувався шляхом спільнокошту, до якого долучилися близько 40 благодійників. Зібрані гроші були витрачені на купівлю усіх необхідних матеріалів.
Найбільше часу пішло на виготовлення нового дерев'яного різьблення, яке мало замінити поламані та втрачені елементи декору. Основна частина нового мережива, зокрема 33 рушники та дві пілястри, були вирізані Сергієм Васильовичем Бойком, доцентом кафедри, за допомогою станка ЧПК. Решта елементів, серед яких кілька метрів різьблених карнизних дошок та втрачені частини збережених пілястр, були виготовлені вручну нами.
На самому ж об'єкті роботи велися два дні: 7 та 28 червня. 7 червня ми демонтували увесь карниз, перебрали зняті «рушники», пофарбували вцілілі одиниці, поламані ж замінили на вже готові нові. Тоді ж пофарбували усю верхню частину будинку у колір основної частини (річ у тім, що за кілька місяців до того будинок змінив свій колір, але верх лишався недофарбованим).
Окрім завершення карнизу, другий день робіт був здебільшого присвячений монтажу нових пілястр та приведенню до оригінального вигляду однієї з двох збережених. На жаль, крайню праву пілястру відновити не вдалося, адже сім'я, яка проживає у тій частині будинку, не дала на це дозволу. Усі пілястри були пофарбовані у колір слонової кістки, колір вікон. Завдяки прекрасному поєднанню нових кольорів, коричневого та "білого", будинок на Зеленій одразу отримав прізвисько "шоколадний".
На червень 2020 року будинок перебуває у власності трьох сімей.
Згідно зі списком домовласників Чернігова 1908 року, будинок № 11 на колишній вулиці Яропольській належав міщанці Сорі Дзідок. Його планування та орнаментація фасаду дуже подібні до будинку під номером № 6. Відтак можна говорити не лише про одну виробничу артіль, яка здійснювала опорядження, але й про дуже наближений час побудови обох споруд.
Обидва будинки належать до зразків містобудування ХІХ століття, типових для 1880-х - середини 1890-х років; опорядженням, вірогідно, опікувалася одна із численних столярних артілей, яких було чимало в єврейському середовищі міста. Про це говорить деякий промовистий й дуже деталізований декор, як то пальмова гілка, що не є класичною орнаментальною пальметою, маючи підкреслено натуралістичні риси.
Будинок № 11 має два фронтони та членований на дві частини фасад. Пілястри та лобова дошка в цілому з незначними відмінностями повторюють опорядження будинку № 6. Головна відмінність полягає у значно більш спрощеному трактуванні декору піддашка: замість набору дошок використана суцільна прорізна дошка з мотивом "сережок". Цей орнамент оперізує весь карниз. Крім того, зверху накладається дещо крупніший у порівнянні з аналогічним із сусіднього будинку ряд "городків". Вікна повністю позбавлені декору та мають лише сильно спрощені гути та прості віконниці.
Головна і найцікавіша деталь - центральна прикраса фронтонів: на змиканні рядів "сережок" вміщено пропильну дошку, в обрисах якої проглядає людська фігура у повний зріст. Можливо, це один із варіантів "рожаниці", проте позбавлений стилістичної обробки і значно більш наближений до первісної культової форми. Наявність цієї фігурки робить оздобу будинку унікальною, перетворюючи її на один із найбільш яскравих прикладів мережаного оформлення житлових будівель Чернігова.
Вул. З. Космодем'янської 11, Chernihiv
Вул. З. Космодем'янської 11, Chernihiv
DescrizioneЗгідно зі списком домовласників Чернігова 1908 року, будинок № 11 на колишній вулиці Яропольській належав міщанці Сорі Дзідок. Його планування та орнаментація фасаду дуже подібні до будинку під номером № 6. Відтак можна говорити не лише про одну виробничу артіль, яка здійснювала опорядження, але й про дуже наближений час побудови обох споруд.
Обидва будинки належать до зразків містобудування ХІХ століття, типових для 1880-х - середини 1890-х років; опорядженням, вірогідно, опікувалася одна із численних столярних артілей, яких було чимало в єврейському середовищі міста. Про це говорить деякий промовистий й дуже деталізований декор, як то пальмова гілка, що не є класичною орнаментальною пальметою, маючи підкреслено натуралістичні риси.
Будинок № 11 має два фронтони та членований на дві частини фасад. Пілястри та лобова дошка в цілому з незначними відмінностями повторюють опорядження будинку № 6. Головна відмінність полягає у значно більш спрощеному трактуванні декору піддашка: замість набору дошок використана суцільна прорізна дошка з мотивом "сережок". Цей орнамент оперізує весь карниз. Крім того, зверху накладається дещо крупніший у порівнянні з аналогічним із сусіднього будинку ряд "городків". Вікна повністю позбавлені декору та мають лише сильно спрощені гути та прості віконниці.
Головна і найцікавіша деталь - центральна прикраса фронтонів: на змиканні рядів "сережок" вміщено пропильну дошку, в обрисах якої проглядає людська фігура у повний зріст. Можливо, це один із варіантів "рожаниці", проте позбавлений стилістичної обробки і значно більш наближений до первісної культової форми. Наявність цієї фігурки робить оздобу будинку унікальною, перетворюючи її на один із найбільш яскравих прикладів мережаного оформлення житлових будівель Чернігова.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. 1-го Травня 49, Chernihiv
Вул. 1-го Травня 49, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. Воскресенська 9, Chernihiv
Вул. Воскресенська 9, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Хоча точна дата зведення цього будинку по вулиці Стуса (донедавна вул. Чернишевського, а на момент побудови - вул. Воскресенській) лишається таємницею, відомо, що на межі 19 та 20 ст. тут жив Йозеф-Франц, або Йосип Францевич, Сікорський, який, ймовірно, і був першим власником садиби. Виходець з Королівства Польського, спадковий дворянин, статський радник Йосип Сікорський був одружений з донькою генерал-майора Андрія Петрова - Ольгою. Мав двох дітей: сина В'ячеслава та дочку Вікторію. Отримавши медичну освіту, служив військовим лікарем, та з народженням дітей вийшов у відставку й перебрався до Чернігова в 1870-х роках. Відомо, що, крім будинку на Воскресенській, Сікорським належав ще один дім.
Близько 20 років Йосип Сікорський, будучи перед тим ординатором Богоугодних закладів міста, обіймав посаду штатного лікаря Чернігівської духовної семінарії, полишивши цей пост лише 1894 року. З виходом у відставку розпочав практику приватного лікаря, здебільшого приймаючи пацієнтів вдома. Після його смерті влітку 1906 року будинок перейшов у власність до його сина. В'ячеслав Сікорський у шлюбі зі Стефанією Міхневич мав теж двох дітей - доньку Ольгу та сина Всеволода; з 1910 по 1916 роки обіймав посаду спершу гласного, а згодом - члена повітової земської управи.
Під час революційних подій сліди родини в Чернігові загубилися. У 1919 році Всеволод Сікорський емігрував. За кордоном закінчив розпочату ще до Першої світової війни юридичну освіту, був одружений із сестрою письменника В. Набокова - Оленою Сколарі. З 1939 року нащадки Сікорських проживають у Женеві.
Перший власник будинку був похований на Петропавлівському цвинтарі поруч з дружиною.
Оздоблення будинку досить розмаїте, включає набір пропильних полотен у піддашку, зведених під накладну дошку, різні варіації рослинного декору, обереги тощо. Полотна орнаментовано стилізованим рослинним мотивом з використанням декоративної пальмети; накладна дошка теж прикрашена пропильним орнаментом, що перекриває її згори. Фриз будинку оздоблено підзором із обточених півколом дошок; роль лобової дошки виконує орнамент "нитка життя", доповнений "грудами дощовими". Пілястри, що членують фасад на три частини, виділяючи окремо зони під двома фронтонами, декоровані дзеркально відображеним пропильним рослинним орнаментом, що підтримується складним набором візерунків у капітельній частині; переходи між пілястрами та лобовою дошкою додатково декоровані прорізним орнаментом на зразок волюти. Шість фасадних та одне бокове вікна споряджені розвинутим лобанем, який має подібне до фасаду тридільне членування: в центрі розміщено стилізований символ вісімки-безкінечності, крайні частини оформлено обереговим декором на зразок спрощеного кельтського хреста, який підтримується й орнаментацією центральних рушників на вершинах фронтонів. Сандрики виконані в формах ускладненого двома заломами "грецького" фронтона, в центрі кожного розміщено орнаментальну композицію на зразок вензеля чи монограми, карниз оторочено дрібним рядом "городків".
Восени 2021 року до проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" звернулося подружжя Рубіс, Ірина та Сергій, які придбали частину будинку та забажали власним коштом відновити оригінальний вигляд всього фасаду. Це стало справжнім викликом для нашої команди, адже лише видів мережива, які необхідно було відтворити, налічувалося 15 штук. Зокрема було повернуто з небуття втрачені раніше пропильні підзори усіх вікон та подовжені сережки в нижніх кутах обох фронтонів, які не збереглися у жодному екземплярі та були науково реконструйовані керівником проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" Станіславом Іващенком. Загалом завдяки наполегливій праці команди ДМЧ за підтримки кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" на будинку по Стуса 16 було відновлено близько 80 метрів різьблених елементів. Будинок було зачищено від старої фарби та пофарбовано у нові кольори - індиго, рожевий та білий. На момент зачистки будинок був коричневого кольору з зеленими віконними рамами, але раніше стіни, найімовірніше, були пофарбовані у зелений, а вікна у блакитний. Роботи з відновлення фасадів будинку були призупинені через військове вторгнення Російської Федерації до України та завершені у жовтні 2022 року.
Варто зазначити, що раніше вважалося, що у будинку не було парадного входу. Однак власник більшої частини будинку В'ячеслав, який мешкає у цьому будинку з раннього дитинства (приблизно з початку 50-х рр.), розповів, що будинок таки мав парадний вхід. Він був розташований на місці крайнього правого фасадного вікна та був закладений ЖЕКом у ще у радянський час, коли в будинку облаштовували санвузол. Зі слів діда Слави, на місце колишнього входу була вмонтована різьблена віконна рама з лівого торцевого вікна, аби нове вікно не відрізнялося від решти вікон. Його місце у торці, у свою чергу, зайняла максимально проста віконна рама. Під час "реставраційних" робіт 2021-2022 років на ліве торцеве вікно було додано різьблений сандрик. Окрім того, на правий край фасаду було додано два елементи пілястри, яких не було в оригінальному оздобленні. Таке рішення було прийняте для візуального збалансування фасаду та підкреслення його секційності.
Вул. В. Стуса 16, Chernihiv
Вул. В. Стуса 16, Chernihiv
DescrizioneХоча точна дата зведення цього будинку по вулиці Стуса (донедавна вул. Чернишевського, а на момент побудови - вул. Воскресенській) лишається таємницею, відомо, що на межі 19 та 20 ст. тут жив Йозеф-Франц, або Йосип Францевич, Сікорський, який, ймовірно, і був першим власником садиби. Виходець з Королівства Польського, спадковий дворянин, статський радник Йосип Сікорський був одружений з донькою генерал-майора Андрія Петрова - Ольгою. Мав двох дітей: сина В'ячеслава та дочку Вікторію. Отримавши медичну освіту, служив військовим лікарем, та з народженням дітей вийшов у відставку й перебрався до Чернігова в 1870-х роках. Відомо, що, крім будинку на Воскресенській, Сікорським належав ще один дім.
Близько 20 років Йосип Сікорський, будучи перед тим ординатором Богоугодних закладів міста, обіймав посаду штатного лікаря Чернігівської духовної семінарії, полишивши цей пост лише 1894 року. З виходом у відставку розпочав практику приватного лікаря, здебільшого приймаючи пацієнтів вдома. Після його смерті влітку 1906 року будинок перейшов у власність до його сина. В'ячеслав Сікорський у шлюбі зі Стефанією Міхневич мав теж двох дітей - доньку Ольгу та сина Всеволода; з 1910 по 1916 роки обіймав посаду спершу гласного, а згодом - члена повітової земської управи.
Під час революційних подій сліди родини в Чернігові загубилися. У 1919 році Всеволод Сікорський емігрував. За кордоном закінчив розпочату ще до Першої світової війни юридичну освіту, був одружений із сестрою письменника В. Набокова - Оленою Сколарі. З 1939 року нащадки Сікорських проживають у Женеві.
Перший власник будинку був похований на Петропавлівському цвинтарі поруч з дружиною.
Оздоблення будинку досить розмаїте, включає набір пропильних полотен у піддашку, зведених під накладну дошку, різні варіації рослинного декору, обереги тощо. Полотна орнаментовано стилізованим рослинним мотивом з використанням декоративної пальмети; накладна дошка теж прикрашена пропильним орнаментом, що перекриває її згори. Фриз будинку оздоблено підзором із обточених півколом дошок; роль лобової дошки виконує орнамент "нитка життя", доповнений "грудами дощовими". Пілястри, що членують фасад на три частини, виділяючи окремо зони під двома фронтонами, декоровані дзеркально відображеним пропильним рослинним орнаментом, що підтримується складним набором візерунків у капітельній частині; переходи між пілястрами та лобовою дошкою додатково декоровані прорізним орнаментом на зразок волюти. Шість фасадних та одне бокове вікна споряджені розвинутим лобанем, який має подібне до фасаду тридільне членування: в центрі розміщено стилізований символ вісімки-безкінечності, крайні частини оформлено обереговим декором на зразок спрощеного кельтського хреста, який підтримується й орнаментацією центральних рушників на вершинах фронтонів. Сандрики виконані в формах ускладненого двома заломами "грецького" фронтона, в центрі кожного розміщено орнаментальну композицію на зразок вензеля чи монограми, карниз оторочено дрібним рядом "городків".
Восени 2021 року до проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" звернулося подружжя Рубіс, Ірина та Сергій, які придбали частину будинку та забажали власним коштом відновити оригінальний вигляд всього фасаду. Це стало справжнім викликом для нашої команди, адже лише видів мережива, які необхідно було відтворити, налічувалося 15 штук. Зокрема було повернуто з небуття втрачені раніше пропильні підзори усіх вікон та подовжені сережки в нижніх кутах обох фронтонів, які не збереглися у жодному екземплярі та були науково реконструйовані керівником проекту "Дерев'яне мереживо Чернігова" Станіславом Іващенком. Загалом завдяки наполегливій праці команди ДМЧ за підтримки кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ "Чернігівська політехніка" на будинку по Стуса 16 було відновлено близько 80 метрів різьблених елементів. Будинок було зачищено від старої фарби та пофарбовано у нові кольори - індиго, рожевий та білий. На момент зачистки будинок був коричневого кольору з зеленими віконними рамами, але раніше стіни, найімовірніше, були пофарбовані у зелений, а вікна у блакитний. Роботи з відновлення фасадів будинку були призупинені через військове вторгнення Російської Федерації до України та завершені у жовтні 2022 року.
Варто зазначити, що раніше вважалося, що у будинку не було парадного входу. Однак власник більшої частини будинку В'ячеслав, який мешкає у цьому будинку з раннього дитинства (приблизно з початку 50-х рр.), розповів, що будинок таки мав парадний вхід. Він був розташований на місці крайнього правого фасадного вікна та був закладений ЖЕКом у ще у радянський час, коли в будинку облаштовували санвузол. Зі слів діда Слави, на місце колишнього входу була вмонтована різьблена віконна рама з лівого торцевого вікна, аби нове вікно не відрізнялося від решти вікон. Його місце у торці, у свою чергу, зайняла максимально проста віконна рама. Під час "реставраційних" робіт 2021-2022 років на ліве торцеве вікно було додано різьблений сандрик. Окрім того, на правий край фасаду було додано два елементи пілястри, яких не було в оригінальному оздобленні. Таке рішення було прийняте для візуального збалансування фасаду та підкреслення його секційності.
Цей затишний та гарно вбраний будинок по вул Земській, 1 (колишня Мачеретівщина) є родовою спадщиною родини Соколенків. Нинішні власники – подружжя Спіциних: Людмила Ростиславівна (Соколенко) та Сергій Михайлович бережуть сімейні традиції та з любов'ю ставляться до свого родового гнізда, яке хочуть зберегти для нащадків.
За словами Л.Р. Спіциної, будинок був побудований у 1892 р. її прадідусем Миколою Соколенком. Він займався ремонтом фаєтонів, мав три власних фаєтони, конюшню з кіньми та велику земельну ділянку біля будинку, яку потім значно обрізали. Потім будинок перейшов у спадщину до дідуся Людмили Бориса Миколайовича Соколенка (1905–1954 рр.), а після його ранньої смерті власницею будинку стала його дружина Соколенко (Мойсієнко) Віра Василівна (1908 -1992).
До початку 2023 року будинок дожив у досить непоганому стані. Водночас помітна частина його різьбленого оздоблення, як попід дахом, так і на стінах була втрачена. Через жалюгідний стан заміни потребували віконниці усіх чотирьох вікон.
У березні за відновлення фасаду першого будинку на Земській взялася команда проекту “Дерев’яне мереживо Чернігова”. За допомогою кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ “Чернігівська політехніка” нами було відтворено та замінено шість метрів мережива на карнизі, усі три поламані пілястри, віконниці усіх вікон. Вперше в історії проекту було відтворено декілька флеронів на сандриках.
З невідомих нам причин крайнє праве вікно фасаду вздовж вулиці Земської відрізнялося від решти вікон. Воно не мало ані сандрика згори, ані китиць внизу рами, натомість було додатково обрамлене вузьким штапиком. Перед початком ремонтних робіт було прийнято рішення привести усі вікна до єдиного вигляду, і сьогодні згадане вікно складно відрізнити від його побратимів.
Також на розі будинку у місці його стику із парканом було знайдено уламок нижньої частини пілястри, про існування у минулому якої власники навіть не здогадувалися. Уламком виявився різьблений тюльпан, з якого було “реконструйовано” всю деталь, виходячи зі схожості пілястр на Земській 1 з пілястрами будинків на Київській 14Б та П’ятницькій 77. Просторові обмеження, однак, внесли суттєві зміни у порівнянні з попередніми уявленнями про вигляд оригінального елементу століття тому, а отже нову нижню частину пілястр навряд можна вважати науковою реконструкцією.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного оздоблення та віконниць також було пофарбовано основний та боковий фасади будинку. Нові кольори з нашою допомогою обрали господарі.
Роботи над будинком тривали два місяці і завершилися в останній день квітня 2023 року.
Вул. Земська 1, Chernihiv
Вул. Земська 1, Chernihiv
DescrizioneЦей затишний та гарно вбраний будинок по вул Земській, 1 (колишня Мачеретівщина) є родовою спадщиною родини Соколенків. Нинішні власники – подружжя Спіциних: Людмила Ростиславівна (Соколенко) та Сергій Михайлович бережуть сімейні традиції та з любов'ю ставляться до свого родового гнізда, яке хочуть зберегти для нащадків.
За словами Л.Р. Спіциної, будинок був побудований у 1892 р. її прадідусем Миколою Соколенком. Він займався ремонтом фаєтонів, мав три власних фаєтони, конюшню з кіньми та велику земельну ділянку біля будинку, яку потім значно обрізали. Потім будинок перейшов у спадщину до дідуся Людмили Бориса Миколайовича Соколенка (1905–1954 рр.), а після його ранньої смерті власницею будинку стала його дружина Соколенко (Мойсієнко) Віра Василівна (1908 -1992).
До початку 2023 року будинок дожив у досить непоганому стані. Водночас помітна частина його різьбленого оздоблення, як попід дахом, так і на стінах була втрачена. Через жалюгідний стан заміни потребували віконниці усіх чотирьох вікон.
У березні за відновлення фасаду першого будинку на Земській взялася команда проекту “Дерев’яне мереживо Чернігова”. За допомогою кафедри технологій машинобудування та деревообробки НУ “Чернігівська політехніка” нами було відтворено та замінено шість метрів мережива на карнизі, усі три поламані пілястри, віконниці усіх вікон. Вперше в історії проекту було відтворено декілька флеронів на сандриках.
З невідомих нам причин крайнє праве вікно фасаду вздовж вулиці Земської відрізнялося від решти вікон. Воно не мало ані сандрика згори, ані китиць внизу рами, натомість було додатково обрамлене вузьким штапиком. Перед початком ремонтних робіт було прийнято рішення привести усі вікна до єдиного вигляду, і сьогодні згадане вікно складно відрізнити від його побратимів.
Також на розі будинку у місці його стику із парканом було знайдено уламок нижньої частини пілястри, про існування у минулому якої власники навіть не здогадувалися. Уламком виявився різьблений тюльпан, з якого було “реконструйовано” всю деталь, виходячи зі схожості пілястр на Земській 1 з пілястрами будинків на Київській 14Б та П’ятницькій 77. Просторові обмеження, однак, внесли суттєві зміни у порівнянні з попередніми уявленнями про вигляд оригінального елементу століття тому, а отже нову нижню частину пілястр навряд можна вважати науковою реконструкцією.
Паралельно із роботою над відновленням дерев'яного оздоблення та віконниць також було пофарбовано основний та боковий фасади будинку. Нові кольори з нашою допомогою обрали господарі.
Роботи над будинком тривали два місяці і завершилися в останній день квітня 2023 року.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. Реміснича 6/14, Chernihiv
Вул. Реміснича 6/14, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Пров. Марковича 4, Chernihiv
Пров. Марковича 4, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
На старовинній вулиці Гончій, 42 збереглася цікава дерев'яна оселя. Належала вона Івану Михайловичу (за іншим джерелом, Матвійовичу) Якубовичу, талановитому інженеру та архітектору. Роботи останнього відомі кожному чернігівцю. Це і яскрава, в барвах кролевецького рушника, будівля Народної школи, яку нині займає міська поліклініка №1, а також Міське училище на вулиці Гоголя, де нині знаходиться Інститут післядипломної освіти.
Будинок Якубовича унікальний. Складнішої в інженерному плані конструкції віконної лиштви й віконниць не має жоден будинок у місті. Тепер, на жаль, від тієї унікальності хіба й лишилося, що три вікна з чудовими півниками у фронтонах й частина карнизу.
Вул. Гонча 42, Chernihiv
Вул. Гонча 42, Chernihiv
DescrizioneНа старовинній вулиці Гончій, 42 збереглася цікава дерев'яна оселя. Належала вона Івану Михайловичу (за іншим джерелом, Матвійовичу) Якубовичу, талановитому інженеру та архітектору. Роботи останнього відомі кожному чернігівцю. Це і яскрава, в барвах кролевецького рушника, будівля Народної школи, яку нині займає міська поліклініка №1, а також Міське училище на вулиці Гоголя, де нині знаходиться Інститут післядипломної освіти.
Будинок Якубовича унікальний. Складнішої в інженерному плані конструкції віконної лиштви й віконниць не має жоден будинок у місті. Тепер, на жаль, від тієї унікальності хіба й лишилося, що три вікна з чудовими півниками у фронтонах й частина карнизу.
У цьому будинку з 1897 по 1908 рік проживав художник Володимир Конашевич, відомий широкому загалу передусім як ілюстратор дитячих творів Корнея Чуковського.
Зараз цей старовинний дерев’яний будинок, прикрашений різьбленням, є пам’яткою історії і знаходиться під охороною держави.
Вул. Мстиславська 37, Chernihiv
Вул. Мстиславська 37, Chernihiv
DescrizioneУ цьому будинку з 1897 по 1908 рік проживав художник Володимир Конашевич, відомий широкому загалу передусім як ілюстратор дитячих творів Корнея Чуковського.
Зараз цей старовинний дерев’яний будинок, прикрашений різьбленням, є пам’яткою історії і знаходиться під охороною держави.
Ця розкішно оздоблена різьбленням споруда, зведена близько 1878 року, відома кожному чернігівцю. На сьогодні немає документально підтвердженої інформації про перших власників будинку. Разом з тим, у Списку домовласників міста Чернігова за 1908 рік вказується, що на вулиці Київській власник будинку — дружина священика Євлампія Андріївна Митькевич.
Відомий краєзнавець і архітектор Андрій Антонович Карнабед писав, що, за свідченням старожила Лозовського, цей комплекс будинків належав священику Митькевичу — родичу відомого у Чернігові художника і педагога Митькевича Леоніда Івановича. “Але могла ця садиба належати також і Михайлу Андріановичу Митькевичу, син якого до Великої Вітчизняної війни працював у відділі землеустрою облвиконкому”.
За словами того ж Карнабеда, будинок був частиною колишнього садибного комплексу, до якого також входив близький за розмірами і композицією будинок № 14, розміщений лівіше — на схід, а також флігель в глибині садиби між вказаними двома будинками. Архітектурний комплекс зберігся повністю до початку війни, але у серпні 1941 року від німецьких бомбардувань згорів флігель. Два будинки, які збереглися (№ 12 та № 14), використовувались по-різному. Будинок під номером 12 до 1984 року слугував у якості дитячого садка, а потім був переданий Чернігівській обласній організації художників. Будинок під номером 14 до 1985 року використовувався як житловий будинок, а потім був знесений.
Будинок під номером 12 дожив до наших днів. З 2013 року його займає ресторан, власники якого одразу ж подбали про відновлення будинку. Кілька років це був один з небагатьох дерев'яних маєтків Чернігова, що перебували у прекрасному стані. Однак, у 2018 році, попри статус пам'ятки, власники закладу відрізали тильну половину будинку, звівши на її місці недолугу двоповерхову прибудову.
Вул. Київська 12, Chernihiv
Вул. Київська 12, Chernihiv
DescrizioneЦя розкішно оздоблена різьбленням споруда, зведена близько 1878 року, відома кожному чернігівцю. На сьогодні немає документально підтвердженої інформації про перших власників будинку. Разом з тим, у Списку домовласників міста Чернігова за 1908 рік вказується, що на вулиці Київській власник будинку — дружина священика Євлампія Андріївна Митькевич.
Відомий краєзнавець і архітектор Андрій Антонович Карнабед писав, що, за свідченням старожила Лозовського, цей комплекс будинків належав священику Митькевичу — родичу відомого у Чернігові художника і педагога Митькевича Леоніда Івановича. “Але могла ця садиба належати також і Михайлу Андріановичу Митькевичу, син якого до Великої Вітчизняної війни працював у відділі землеустрою облвиконкому”.
За словами того ж Карнабеда, будинок був частиною колишнього садибного комплексу, до якого також входив близький за розмірами і композицією будинок № 14, розміщений лівіше — на схід, а також флігель в глибині садиби між вказаними двома будинками. Архітектурний комплекс зберігся повністю до початку війни, але у серпні 1941 року від німецьких бомбардувань згорів флігель. Два будинки, які збереглися (№ 12 та № 14), використовувались по-різному. Будинок під номером 12 до 1984 року слугував у якості дитячого садка, а потім був переданий Чернігівській обласній організації художників. Будинок під номером 14 до 1985 року використовувався як житловий будинок, а потім був знесений.
Будинок під номером 12 дожив до наших днів. З 2013 року його займає ресторан, власники якого одразу ж подбали про відновлення будинку. Кілька років це був один з небагатьох дерев'яних маєтків Чернігова, що перебували у прекрасному стані. Однак, у 2018 році, попри статус пам'ятки, власники закладу відрізали тильну половину будинку, звівши на її місці недолугу двоповерхову прибудову.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. Л. Толстого 18, Chernihiv
Вул. Л. Толстого 18, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. Зелена 28, Chernihiv
Вул. Зелена 28, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.
Хоча його перші домочадці невідомі, історики припускають, що одним з перших власників цього маєтку міг бути Михайло Олександрович Молявко, який, за документами, проживав на вулиці Сіверянській, що сьогодні йменується вулицею Коцюбинського. Висновок про причетність Михайла Олександровича саме до цього будинку робиться на основі слів старожилів, які згадували прізвище Молявка як власника оселі. При цьому так само лишається таємницею, чи саме він збудував цей будинок.
Михайло Олександрович Молявко був гласним Чернігівських губернського та повітового земських зібрань, як дворянин - депутатом Чернігівського губернського дворянського зібрання; походив із заможної козацької родини, відомої ще з середини XVII століття.
Попри те, що точна дата зведення будинку невідома, період його зведення легко виводиться з історії виникнення даного архітектурного стилю та його появи на наших теренах. Річ у тім, що дім зведений у стилі віденської сецесії - течії югендстилю, що набрав популярності в архітектурі Європи на межі ХІХ та ХХ століть. До Чернігова цей стиль примандрував із цісарської Західної України на початку ХХ століття.
Михайло Молявко залишив Чернігів у 1917 році, після чого будинок націоналізували. Якийсь час він ще лишався житловим, проте згодом почав використовуватися партійними та радянськими структурами. Під час війни слугував закладом розваг і відпочинку для офіцерів Вермахту, після війни - місцевим комітетом комсомолу. Сьогодні тут розташовується КП "Чернігівоблагроліс".
Будинок щедро оздоблений криволінійними та фігурними деталями, що в поєднанні з кольором та грою тіней створює відчуття неспішного руху форм. Незвична геометрія віконної лиштви, наявність плавних кружних елементів, за задумом архітектора, має викликати у глядача асоціації з вигинами жіночого тіла. Цим віденська сецесія яскраво виділяється серед решти зразків модерної архітектури.
Будинок має складну асиметричну будову, кілька входів - центральний оформлено романтичними мотивами, зокрема стилізованим зображенням арфи. Витий нащільник увінчує майстерно виконаний жіночий портрет - образ богині Вести, хранительки сімейного вогнища та вічної краси. Ґанок має оздобу у вигляді кованого ажурного дашка, оригінального метлахського кахлю харківської фірми Бергенгейма. На дверях можна досі побачити столітнє віко, що прикриває поштову щілину.
Зверніть увагу на мансардний поверх з балконом та трапецієвидним дахом, укритим так званою "лускою" - популярною у добу модерну фігурною черепицею. Мансарда має кілька цікавих слухових вікон. Балкон, що був пошкоджений від часу, відновлено за авторським проєктом А. Карнабіди. Усі віконні та дверні полотна, поруччя й решта деталей оздоби - оригінальні. До втрачених деталей маєтку можна віднести садок та фонтан, що, як пригадують, розташовувався вглибині садиби.
Вул. М. Коцюбинського 39, Chernihiv
Вул. М. Коцюбинського 39, Chernihiv
DescrizioneХоча його перші домочадці невідомі, історики припускають, що одним з перших власників цього маєтку міг бути Михайло Олександрович Молявко, який, за документами, проживав на вулиці Сіверянській, що сьогодні йменується вулицею Коцюбинського. Висновок про причетність Михайла Олександровича саме до цього будинку робиться на основі слів старожилів, які згадували прізвище Молявка як власника оселі. При цьому так само лишається таємницею, чи саме він збудував цей будинок.
Михайло Олександрович Молявко був гласним Чернігівських губернського та повітового земських зібрань, як дворянин - депутатом Чернігівського губернського дворянського зібрання; походив із заможної козацької родини, відомої ще з середини XVII століття.
Попри те, що точна дата зведення будинку невідома, період його зведення легко виводиться з історії виникнення даного архітектурного стилю та його появи на наших теренах. Річ у тім, що дім зведений у стилі віденської сецесії - течії югендстилю, що набрав популярності в архітектурі Європи на межі ХІХ та ХХ століть. До Чернігова цей стиль примандрував із цісарської Західної України на початку ХХ століття.
Михайло Молявко залишив Чернігів у 1917 році, після чого будинок націоналізували. Якийсь час він ще лишався житловим, проте згодом почав використовуватися партійними та радянськими структурами. Під час війни слугував закладом розваг і відпочинку для офіцерів Вермахту, після війни - місцевим комітетом комсомолу. Сьогодні тут розташовується КП "Чернігівоблагроліс".
Будинок щедро оздоблений криволінійними та фігурними деталями, що в поєднанні з кольором та грою тіней створює відчуття неспішного руху форм. Незвична геометрія віконної лиштви, наявність плавних кружних елементів, за задумом архітектора, має викликати у глядача асоціації з вигинами жіночого тіла. Цим віденська сецесія яскраво виділяється серед решти зразків модерної архітектури.
Будинок має складну асиметричну будову, кілька входів - центральний оформлено романтичними мотивами, зокрема стилізованим зображенням арфи. Витий нащільник увінчує майстерно виконаний жіночий портрет - образ богині Вести, хранительки сімейного вогнища та вічної краси. Ґанок має оздобу у вигляді кованого ажурного дашка, оригінального метлахського кахлю харківської фірми Бергенгейма. На дверях можна досі побачити столітнє віко, що прикриває поштову щілину.
Зверніть увагу на мансардний поверх з балконом та трапецієвидним дахом, укритим так званою "лускою" - популярною у добу модерну фігурною черепицею. Мансарда має кілька цікавих слухових вікон. Балкон, що був пошкоджений від часу, відновлено за авторським проєктом А. Карнабіди. Усі віконні та дверні полотна, поруччя й решта деталей оздоби - оригінальні. До втрачених деталей маєтку можна віднести садок та фонтан, що, як пригадують, розташовувався вглибині садиби.
Se sapete qualcosa sulla storia di questo edificio scriveteci per favore.
Вул. О. Білевич 10, Chernihiv
Вул. О. Білевич 10, Chernihiv
Якщо Ви знаєте щось про історію цього будинку, напишіть нам.