Хоча точна дата зведення цього будинку по вулиці Чернишевського (тоді Воскресенській) лишається таємницею, відомо, що на межі 19 та 20 ст. тут жив Йозеф-Франц, або Йосип Францевич, Сікорський, який, ймовірно, і був першим власником садиби. Виходець з Королівства Польського, спадковий дворянин, статський радник Йосип Сікорський був одружений з донькою генерал-майора Андрія Петрова - Ольгою. Мав двох дітей: сина В'ячеслава та дочку Вікторію. Отримавши медичну освіту, служив військовим лікарем, та з народженням дітей вийшов у відставку й перебрався до Чернігова в 1870-х роках. Відомо, що, крім будинку на Воскресенській, Сікорським належав ще один дім.
Близько 20 років Йосип Сікорський, будучи перед тим ординатором Богоугодних закладів міста, обіймав посаду штатного лікаря Чернігівської духовної семінарії, полишивши цей пост лише 1894 року. З виходом у відставку розпочав практику приватного лікаря, здебільшого приймаючи пацієнтів вдома. Після його смерті влітку 1906 року будинок перейшов у власність до його сина. В'ячеслав Сікорський у шлюбі зі Стефанією Міхневич мав теж двох дітей - доньку Ольгу та сина Всеволода; з 1910 по 1916 роки обіймав посаду спершу гласного, а згодом - члена повітової земської управи.
Під час революційних подій сліди родини в Чернігові загубилися. У 1919 році Всеволод Сікорський емігрував. За кордоном закінчив розпочату ще до Першої світової війни юридичну освіту, був одружений із сестрою письменника В. Набокова - Оленою Сколарі. З 1939 року нащадки Сікорських проживають у Женеві.
Перший власник будинку був похований на Петропавлівському цвинтарі поруч з дружиною.
Опорядження будинку досить розмаїте, включає набір пропильних полотен у піддашку, зведених під накладну дошку, різні варіації рослинного декору, обереги тощо. Полотна орнаментовано стилізованим рослинним мотивом з використанням декоративної пальмети; накладна дошка теж прикрашена пропильним орнаментом, що перекриває її згори. Фриз будинку оздоблено підзором із обточених півколом дошок; роль лобової дошки виконує орнамент "нитка життя", доповнений "грудами дощовими". Пілястри, що членують фасад на три частини, виділяючи окремо зони під двома фронтонами, декоровані дзеркально відображеним пропильним рослинним орнаментом, що підтримується складним набором візерунків у капітельній частині; переходи між пілястрами та лобовою дошкою додатково декоровані прорізним орнаментом на зразок волюти. Шість фасадних та одне бокове вікна споряджені розвинутим лобанем, який має подібне до фасаду тридільне членування: в центрі розміщено стилізований символ вісімки-безкінечності, крайні частини оформлено обереговим декором на зразок спрощеного кельтського хреста, який підтримується й орнаментацією центральних рушників на вершинах фронтонів. Сандрики виконані в формах ускладненого двома заломами "грецького" фронтона, в центрі кожного розміщено орнаментальну композицію на зразок вензеля чи монограми, карниз оторочено дрібним рядом "городків". До втрачених деталей віконного опорядження відносяться пропильні підзори, якими свого часу були підшиті сандрики, та віконниці.
Особливістю будинку є відсутність парадного входу, натомість садиба мала підїзну алею, що проходила вздовж бокового фасаду, а сам вхід вочевидь мав терасну конструкцію і виходив у сад, що розташовувався поза будинком. Таким чином забезпечувалася конфіденційність візитів, що було дуже доречним як для професії власника садиби.
